Дубові Махаринці
Дубові Махари́нці — село в Україні, у Самгородоцькій сільській громаді Хмільницького району Вінницької області. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933 та 1946-1947. Легенда про походження назвиОдна з місцевих легенд щодо походження назви села розповідає, що під час татарського набігу поселення було спалено, а мешканці взяті в полон чи вбиті, але один чоловік на ім'я Макар сховався на високому дубі і таким чином врятувався. Після цього село отримало назву Макаринці, що згодом трансформувалось в Дубові Махаринці. ІсторіяСтаном на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Дубово-Махаринецької волості Бердичівського повіту Київської губернії, мешкала 731 особа, налічувалось 130 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і 3 вітряних млини[1]. З 1917 - у складі УНР. 1921 - стабільний російсько-більшовицький режим. 1929 комуністи почали насильно втягувати мешканців села до колгоспів. На 1931 контролювали все їстівне у селі, а 1932 вдалися до терору голодом. Серед постраждалих від примусового голодування - Іван Дем'янюк. Влітку 1941 сталінська влада провела у селі примусову мобілізацію. Але у серпні втекла на схід, а більшість мобілізованих опинилися в німецькому полоні, де також зазнали мук голодом. 1946 сталінська влада організувала ще один, третій за ліком голодомор на території села. Відомі особиУ Дубових Махаринцях 1920 року народився Іван Дем'янюк. Галерея
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia