Дуже великий телескоп

Дуже великий телескоп
Very Large Telescope
	Чотири телескопи ESO на обсерваторії Паранал. Перед телескопами видно низьку будівлю інтерферометра ДВТ. Чотири телескопи ESO на обсерваторії Паранал. Перед телескопами видно низьку будівлю інтерферометра ДВТ.
	24°37′38″ пд. ш. 70°24′15″ зх. д. / 24.62722° пд. ш. 70.40417° зх. д.
Країна	Чилі
Розташування	Серро Паранал, пустеля Атакама, Чилі
Організація	Європейська південна обсерваторія (ESO)
Висота	2635
Погода	більше ніж 340 ясних ночей на рік
Відкрито	1998
Сайт:	eso.org/vlt
Інструменти:
Анту (UT1)	8,2 м рефлектор
Куєн (UT2)	8,2 м рефлектор
Меліпал (UT3)	8,2 м рефлектор
Єпун (UT4)	8,2 м рефлектор
	Дуже великий телескоп Дуже великий телескоп (Чилі)
	Дуже великий телескоп у Вікісховищі

Ду́же вели́кий телеско́п (ДВТ, англ. Very Large Telescope, VLT) — комплекс із чотирьох окремих дзеркальних телескопів з апертурою 8,2 м кожен: Анту (Сонце), Куєн (Місяць), Меліпал (Південний Хрест) та Єпун (Венера), що працюють в оптичному діапазоні та утворюють величезний інтерферометр. ДВТ побудований та керується Європейською південною обсерваторією (ESO) на обсерваторії Паранал, що розташована на горі Серро Паранал (висота 2635 м над рівнем моря) в пустелі Атакама в північній частині Чилі. До складу інтерферометра входять також 4 допоміжних пересувних телескопи з апертурою 1,8 м. Працюючи разом у режимі інтерферометра телескопи можуть досягти кутової роздільної здатності в 1 кутову мілісекунду, що еквівалентно відстані між фарами авто, поміщеного на Місяць, при його спостереженні із Землі.^[1] Телескоп почав працювати у 1998 році.

Загальна інформація

ДВТ складається з 4-х великих телескопів з апертурою 8,2 м кожен, оптичні елементи яких можна скомбінувати, утворивши інтерферометр (VLTI), що має високу роздільну здатність. До складу інтерферометра входить також 4 малих рухомих телескопи (з апертурою 1,8 м), призначених виключно для інтерферометричних спостережень. Кожен із чотирьох 8,2 м телескопів отримав власну назву від назв об'єктів нічного південного неба на арауканській мові народності Мапуче (Мапудунґун), на території якої розташована обсерваторія Паранал: Анту (Сонце), Куєн (Місяць), Меліпал (Південний Хрест) та Єпун (Венера).

Початково 8,2 м телескопи ДВТ було заплановано для роботи у трьох режимах:^[2]

незалежна робота кожного з чотирьох телескопів (у цьому режимі телескопи здебільшого й працюють). На одному з телескопів можна отримати якісне зображення небесного об'єкта з яскравістю до 30^m (видимої зоряної величини) протягом лише однієї години. Такі об'єкти є в чотири мільярда разів слабшими за яскравістю, ніж найслабший об'єкт, видимий неозброєним оком.
як один великий когерентний телескоп-інтерферометр (ДВТ Інтерферометр або ДВТІ (англ. VLTI)), з метою досягнення більшої роздільної здатності. Цей режим використовується час від часу, загалом лише для спостереження яскравих джерел з малим кутовим розміром.
як один великий некогерентний інструмент зі значно більшою апертурою для накопичення більшого світлового потоку в одиницю часу. Канали, що мали б збирати світло з різних телескопів до єдиного некогерентного фокусу, побудовано не було. 2004 року було подано запит на фінансування проекту щодо побудови й встановлення обладнання, необхідного для роботи телескопів у цьому режимі.^[3] Іноді кілька телескопів в режимі незалежної роботи одночасно націлюють на один об'єкт або з метою збільшити сумарну кількість реєстрованого світла в одиницю часу, або для проведення одночасних спостережень за допомогою різних інструментів.

Інструменти

Інструменти та прилади ДВТ
Телескоп	Фокус Касегрена	Фокус Несміта A	Фокус Несміта B
Анту (UT1)	FORS 2	CRIRES	Гостьовий фокус
Куєн (UT2)	X-Shooter	FLAMES	UVES
Меліпал (UT3)	VISIR	ISAAC	VIMOS
Єпун (UT4)	SINFONI	HAWK-I	NACO

Інструменти та прилади ДВТ:^[4]

FORS 1 — фокальний зменшувач та спектрограф малої дисперсії (англ. FOcal Reducer and low dispersion Spectrograph) є по суті камерою з ПЗЗ призначеною для реєстрації видимого випромінювання, яка під'єднана до багатооб'єктного спектрографа з полем зору 6.8 кутових хвилин.
FORS 2 — є схожим на FORS 1, але має кращі можливості для багатооб'єктної спектроскопії.
ISAAC — інфрачервоний спектрометр та ПЗЗ камера (англ. Infrared Spectrometer And Array Camera) є одночасно камерою для отримання інфрачервоних зображень космічних об'єктів та спектрографом.
UVES — ешельний спектрограф ультрафіолетового та видимого випромінювання (англ. Ultraviolet and Visual Echelle Spectrograph).
SINFONI — є спектрографом інтегрального поля з середньою роздільною здатністю в близькому інфрачервоному діапазоні (1-2.5 мікрометра), чиє зображення коректується модулем адаптивної оптики.
CRIRES — кріогенний інфрачервоний ешельний спектрограф (англ. CRyogenic InfraRed Echelle Spectrograph), чиє зображення коректується модулем адаптивної оптики й який забезпечує роздільну здатність до 100000 в інфрачервоній області спектра від 1 до 5 мікрометрів.
HAWK-I — камера високої роздільної здатності в К-смузі з широким полем зору (англ. High Acuity Wide field K-band Imager) реєструє зображення об'єктів в близькому інфрачервоному діапазоні з відносно широким полем зору.
VIMOS — багатооб'єктний спектрограф видимого випромінювання (англ. VIsible Multi-Object Spectrograph), який може реєструвати зображення та спектри одночасно до 1000 галактик в полі зору 14 x 14 кутових хвилин.
X-Shooter — перший інструмент другого покоління, який є спектрометром з широкою смугою реєстрації випромінювання (від ультрафіолетового до близького інфрачервоного), що призначений для дослідження рідкісних, незвичайних або неідентифікованих об'єктів у космосі.
Гостьовий фокус на телескопі Анту призначений для встановлення приладів, якими обмінюються обсерваторії світу (наприклад, ULTRACAM чи DAZZLE). Такі прилади призначені для виконання якихось особливих спостережень у межах запланованих наукових проектів.

Наукові відкриття

Станом на 2015 рік із 10 найбільш значних відкриттів ESO 4 було зроблено на телескопі VLT^[5].

У квітні 2020 року було виявлено зорю, що обертається навколо надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху за траєкторією, яка відповідає передбаченням загальної теорії відносності Ейнштейна^[6]: орбіта цієї зорі являє собою розетку, а не еліпс, як передбачено ньютонівськими законами гравітації.

У науково-популярних передачах

Одне з великих дзеркал ДВТ стало свого часу основною темою епізоду в одній із серій каналу National Geographic, де команда інженерів знімала це дзеркало з телескопа та транспортувала його в окреме місце для «миття» та покриття алюмінієм.

Триптих показує як Місяць (найяскравіший об'єкт) сходить на нічному небі над ДВТ (послідовність в часі зліва направо). Два інших яскравих об'єкта на небі є планетами: Венерою та Юпітером. Тут Венера є яскравішою за Юпітер й можна побачити її відносний рух.

Див.також

Література

↑ Прес-реліз ESO. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 21 квітня 2010.
↑ Наука з ДВТ на ELT Era (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2012. Процитовано 21 квітня 2010.
↑ Espresso instrument (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2009. Процитовано 21 квітня 2010.
↑ Інструменти обсерваторії Паранал. Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 21 квітня 2010.
↑ ESO Top 10 Astronomical Discoveries. ESO. 20 серпня 2015. Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
↑ ESO Telescope Sees Star Dance Around Supermassive Black Hole, Proves Einstein Right. ESO. 16 квітня 2020. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020.