Елізабет Воррен була четвертою дитиною в сім'ї робітників Полін (до шлюбу Рід) та Дональда Джонса Геррінґів[20][21][22]. Коли Елізабет було 12 років, її батько пережив серцевий напад і втратив роботу[23]. Щоб допомогти родині фінансами, вона пішла працювати офіціанткою в мексиканський ресторан своєї тітки[24].
14 вересня 2011 року Воррен заявила про свій намір балотуватися на посаду сенатора від штату Массачусетс. 2 червня 2012 року набрала рекордні 95,77 % голосів делегатів з'їзду Демократичної партії штату[28]. Її кандидатура була схвалена губернатором штату Девалем Патріком[29]. 6 листопада 2012 року на загальних виборах Воррен перемогла чинного на той період сенатора Скотта Брауна, набравши 53,7 % голосів виборців. Стала першою жінкою, обраною до сенату США від Массачусетсу[30].
Вважається провідною діячкою прогресивного крила[en]Демократичної партії. 2014 року опублікувала «Одинадцять заповідей прогресивізму» (англ.«Eleven Commandments of Progressivism»). До них вона зарахувала жорстке регулювання корпорацій; доступну освіту; інвестиції в науку і захист навколишнього середовища; мережевий нейтралітет; підвищення заробітної плати; рівну оплату праці; право на колективні переговори; соціальний захист; рівність шлюбу; імміграційну реформу та загальний доступ до репродуктивної охорони здоров'я[31].
На виборах до сенату від штату Массачусетс 2012 року Елізабет Воррен здобула перемогу над своїм суперником республіканцемСкотом Брауном.[32]
2015 року посіла 19 місце в списку найвпливовіших людей світу за версією Bloomberg[33].
В грудні 2018 року сенаторка-демократка Елізабет Воррен заявила, що сформувала комітет, який дозволить їй почати збирати гроші, необхідні для участі в праймеріз від Демократичної партії на президентських виборах в 2020 році.[34] Воррен оголосила про свої президентські амбіції 5 лютого 2019 року.[35] 5 березня 2020 року сенаторка покинула виборчі перегони, не пояснивши рішення і не підтримавши нікого з інших кандидатів[19][36].
У січні 2022 проголосувала проти проєкту санкцій для газогону «Північний потік-2» як засобу запобігання російському вторгненню в Україну[37].
У серпні 2023 року Воррен відвідала Київ разом із колегами-сенаторами Річардом Блюменталем і Ліндсі Гремом. Вона зустрілася з президентом України Володимиром Зеленським і оглянула знищену російську військову техніку та Стіну пам’ятізагиблих за Україну.[38] Уоррен також написала у Twitter, що вона «солідарна з народом України, який бореться за виживання та демократію».[39] Пізніше вона заявила, що під час візиту стала свідком «мужності українського народу, який програє цю війну, якщо ми [США] не надамо допомогу».[40]
У січні 2025 року Елізабет засудила кандидата Майкла Даффі за ймовірне неправомірне припинення допомоги Україні, порушення Конституції США та зневагу до повноважень Конгресу.[41]
Походження
У квітні 2012 року з'явилася публікація в «The Boston Globe», в якій повідомлялося, що в 1986—1995 роках Воррен вказувала в Довіднику викладачів юридичних дисциплін (англ.Directory of Law Teachers), складеному Асоціацією американських юридичних вузів, що належить до расових меншин[42]. Також Юридичний факультет Гарвардського університету, у відповідь на критику щодо себе про недостатнє етнічне розмаїття в кадровому складі, надала список етнічних (не білих) громадян, що працюють там, куди включив також Елізабет Воррен[43][44].
Пізніше республіканець Скотт Браун, що був конкурентом Воррен на виборах у Сенат, звинуватив її у фальсифікації відомостей про наявність предків серед корінних народів США, щоб отримати перевагу на ринку праці[45][46][47]. Колишні університетські колеги і керівники Воррен заявили, що її етнічне походження не грало ніякої ролі в процесі найму[44][42][47][48]. Сама Воррен заявила, що відзначила себе в списку національних меншин для того, щоб знайти колег аналогічної етнічної групи, і що вона не знала про те, що Гарвард включив її до списку небілих співробітників[49]. Брати Воррен повідомили, що «росли, слухаючи розповіді матері, бабусі та інших родичів про те, що у нас в роду є черокі та делавари»[50]. В автобіографії 2014 року Воррен писала, що ніякого кар'єрного просування через інформацію щодо етнічної групи вона не отримала, а твердження про фальсифікації назвала неправдивими та образливими[51].
Докладне розслідування, проведене The Boston Globe 2018 року, оприлюднило «однозначні документальні докази та свідчення свідків про те, що її заява про індіанське походження ніколи не бралася до уваги під час наймання на юридичний факультет Гарвардського університету та в чотири інших виші»[52]. Генеалогічна експертиза не змогла ані підтвердити, ані спростувати наявність у Елізабет Воррен індіанських предків[47][53][54], з цього приводу «Історичне товариство Оклахоми» зауважило, що підтвердити наявність корінних американських предків складно через змішані шлюби та приховувані дані про їхню наявність при реєстрації[55].
У жовтні 2018 року Воррен опублікувала дані генетичного аналізу, проведеного професором Стенфордського університету Карлосом Бустаманте у виданні «The Boston Globe», там говориться про «наявність переконливих доказів предка з корінних американців на рівні від 6-го до 10-го покоління по висхідній лінії», що робить її представницею корінних народів приблизно на 1/64 — 1/1024 частину[58].
↑ абGeorge Packer. The Unwinding, an inner history of the New America. — New York : Farrar, Straus, and giroux, 2013. — P. 346. — ISBN 978-0-374-10241-8.
↑Harry Kreisler. (8 березня 2007). Conversation with Elizabeth Warren(англ.). Conversations with History. Institute of International Studies, University of California, Berkeley. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 1 січня 2019.
↑Seelye, Katharine Q.; Goodnough, Abby (30 квітня 2012). Candidate for Senate Defends Past Hiring. The New York Times. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 23 лютого 2015. officials involved in her hiring at Harvard, the University of Pennsylvania, the University of Texas and the University of Houston Law Center all said that she was hired because she was an outstanding teacher, and that her lineage was either not discussed or not a factor