Закон про фінансування політичних партій із державного бюджету
Закон про фінансування політичних партій із державного бюджету — один із Законів «безвізового пакету», який передбачає право політичних партій на бюджетне фінансування, якщо на останніх чергових чи позачергових виборах народних депутатів вони набрали не менше 2 % голосів виборців. Рішення про надання партії держфінансування ухвалюється Національним агентством з питань запобігання корупції. Передбачено право партій подати заяву про відмову від бюджетного фінансування. До проведення перших парламентських виборів з моменту вступу в дію закону, державне фінансування щоквартально почнуть отримувати ті партії, які подолали 5-відсотковий бар'єр на парламентських виборах 2014 року, — за умови що до цього часу вони подадуть фінансовий звіт за новою, описаною в законі формою та пройдуть аудит. 2 жовтня 2019-го Верховна рада скасувала фінансування партій, що не подолали 5 % бар'єру на виборах, до цього фінансування отримували всі партії, що набрали щонайменше 2 % голосів виборців[1]. Завдання закону[2]Головним завданням закону є зменшення ризиків політичної корупції шляхом внесення комплексних змін до законодавства України у сфері фінансування політичних партій та передвиборчої агітації, зокрема:
Розробники законуОфіційні автори законопроєкту — народний депутат від БПП Сергій Лещенко, віце-спікер ВР Андрій Парубій та депутат від Самопомічі Єгор Соболєв. Проєкт був розроблений міжнародними організаціями, Центром Ейдос та Transparency International Ukraine за участі експертів громадського руху Чесно та ініціативного проєкту Реанімаційний пакет реформ. Суми фінансуванняСуму, яку виділятимуть із бюджету на держфінансування партій визначатимуть за формулою: 2 % мінімальної зарплати потрібно буде помножити на кількість виборців, які взяли участь у останніх парламентських виборах. Більшу частину коштів розділять між партіями пропорційно: хто більше голосів набрав, той більше грошей і отримає. Десять додаткових відсотків стануть своєрідним «гендерним бонусом»: їх порівну розподілять між тими партіями, у яких на кожну трійку виборчого списку припадає бодай одна жінка. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia