Захист довкілля в нацистській НімеччиніОдним із аспектів націонал-соціалістичного режиму, що існував у Німеччині від 1933 до 1945 року, була послідовна зелена політика. ПередумовиІдеологія народного Руху, який набув у другій половині XIX століття популярності в Німеччині, зазнала[1] впливу тоді ще молодої науки екології (примітно, що Ернст Геккель, творець терміна «екологія», був прихильником євгеніки[2]). Тема «гармонії з природою» стала досить важливою для руху. Як писав історик Пітер Штауденмаєр «в умовах тріумфу промислового капіталізму мислителі-народники (нім. volkisch thinkers) проповідували повернення до землі, до простоти й цілісності, співзвучної чистоті природи».[3] Посталі в XX столітті з народного руху націонал-соціалістичні партії закономірно зберегли в своїй ідеології «зелені» положення. НСДАП не була винятком. Багато її лідерів (зокрема Адольф Гітлер, Герман Герінг і Генріх Гіммлер) були енвайронменталістами, підтримувати права тварин і збереження видів[4][5]. Гітлер, за відомостями зі щоденників Геббельса, був вегетаріанцем і виступав проти антропоцентричної картини світу, стверджуючи, що люди не є чимось якісно вищим щодо інших тварин; також Геббельс згадував про намір Гітлера заборонити скотобійні в Рейху по закінченні Другої світової війни[6]. Ідеологічно необхідність захисту навколишнього середовища обґрунтовувалася цінністю крові і ґрунту: нацисти прагнули до збереження чистоти і того, й іншого. Нацисти відкидали антропоцентричні підстави для захисту прав тварин, стверджуючи, що добробут тварин має власну цінність[7]. Націонал-соціалісти ще до приходу до влади намагались реформувати законодавство Веймарської республіки в «зелений» бік. Зокрема, 1931 року депутати Рейхстагу від НСДАП внесли пропозицію заборонити вівісекцію, однак її, як і інші «зелені» ініціативи, не підтримали інші парламентські партії[8]. Захист прав тварин21 квітня 1933 року, майже відразу після приходу до влади, нацисти прийняли кілька законопроєктів, що обмежують права громадян на вбивство тварин. Зокрема, заборонялося умертвляти тварин без анестезії[8]. Нацистська Німеччина стала першою країною, яка заборонила вівісекцію[9]. Відповідний закон набув чинності 16 серпня 1933 року[10]. У зв'язку з його прийняттям Герман Герінг заявив, що всіх, хто «вважає, що з тваринами можна поводитися як з бездушною власністю», буде відправлено в концентраційний табір[11]. Втім, 5 вересня того ж року прийнято поправку до закону, яка дозволяла університетам і дослідницьким центрам проводити вівісекцію, коли на те є наукова необхідність, за умови отримання відповідного дозволу від Міністерства внутрішніх справ і якщо тварину буде повністю знеболено[12]. 24 листопада 1933 року прийнято закон про захист тварин (нім. Reichstierschutzgesetz), який встановив багато нових заборон, зокрема, заборони на використання тварин для знімання фільмів і громадських заходів у тих випадках, коли це може заподіяти тварині біль або шкоду здоров'ю[13], на насильницьке годування домашніх птахів і на розривання стегон живим жабам[14]. 23 лютого 1934 прусське міністерство зайнятості та торгівлі постановило ввести обов'язкове навчання захисту тварин, починаючи з початкових класів[15]. Генріх Гіммлер пропонував повністю заборонити полювання на тварин[16], однак, оскільки полювання відігравало важливу роль у німецькому народному господарстві, та й масово відмовитися від м'яса німці готові не були, його пропозицію відхилили. Проте, полювання і риболовля в Третьому Рейху суворо регулювали, і за найменші порушення жорстоко карали. Відомий випадок, коли рибалку відправили до концтабору за те, що той обробив жабу[9]. 3 липня 1934 року набув чинності новий закон про полювання (нім. Das Reichsjagdgesetz), який увів істотні обмеження на полювання. Також новим законом створено Німецьке мисливське товариство[en], основним завданням якого було навчати мисливців принципам етичного полювання. Вступ у товариство був обов'язковою умовою для отримання мисливської ліцензії. Нацистська Німеччина стала першою в світі країною, яка прийняла спеціальні закони, спрямовані на захист вовків[17][18]. 1934 року в Берліні пройшла Міжнародна конференція з прав тварин[19]. 1938 року нацистський уряд запровадив захист тварин як предмет для вивчення в університетах[19]. Захист лісів та інші «зелені» заходиНімецькі нацисти створили перші в Європі заповідники[20], а також забезпечили безпрецедентний рівень державної підтримки екологічно безпечних методів ведення сільського господарства[1]. 1936 року в Німеччині розгорнуто масштабну кампанію з лісорозведення[15]. ВпливУсі закони про захист прав тварин у сучасній Німеччині[en] засновані на законах, прийнятих у Третьому Рейху[21]. Див. також
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
