Зоря Барнарда b

**GJ 699 b**
Материнська зоря
Екзопланета		Перелік екзопланет
Планета на орбіті зорі Барнарда (художнє зображення)
Зоря		Зоря Барнарда
Сузір'я		Змієносець
Відстань		6,06 св.р (1.857 пс)
Маса	(m)	0,17 M_☉
Радіус	(r)	0,15 R_☉
Ефективна температура	(T)	3100 K
Елементи орбіти
Велика піввісь	(a)	0.404±0.018 а.о.
Ексцентриситет орбіти	(e)	0.32+0.10 −0.15
Орбітальний період	(P)	232.80+0.38 −0.41 діб
Фізичні характеристики планети
Маса	(m)	≥3.23±0.44 M_⊕
Радіус	(r)	≳1.366 R_⊕
Температура на поверхні	(T)	≲105±3 K

Зоря Барнарда b (англ. Barnard's Star b, GJ 699 b) — екзопланета, суперземля, яка обертається навколо Зорі Барнарда, розташованої в сузір'ї Змієносця за шість світлових років від Сонця. Про відкриття цієї екзопланети міжнародною групою дослідників, до складу якої входили астрономи Європейської південної обсерваторії та Інституту Карнегі, було оголошено 14 листопада 2018 року в журналі Nature^[1]. Однак її існування було офіційно підтверджено лише у 2024 році на підставі досліджень даних радіальної швидкості спектрографа ESPRESSO(інші мови) на Дуже Великому Телескопі, проведених командою астрономів на чолі з Джонаєм Гонсалесом Ернандесом^[2].

Характеристики

Зоря Барнарда b — невелика кам’яна планета з мінімальною масою, яка в 0,3 раза більша за масу Землі. Вона обертається навколо Зорі Барнарда з періодом 3,15 доби, на середній відстані 0,023 астрономічних одиниць, по орбіті з ексцентриситетом не більше 0,16. Планета обертається за межами зони проживання та отримує майже в сім разів більше випромінювання, ніж Сонце випромінює на Землю^[2].

Дослідження сектору S80 місії TESS, проведені у 2025 році, свідчать про те, що Зоря Барнарда b не є транзитною планетою, що дозволяє обмежити нахил її орбіти до 87,9°^[3].

Історія відкриття

Спроби Пітера ван де Кампа (60–70-ті роки XX століття)

Зоря Барнарда була однією з перших, про яку оголосили як зорю з планетою — це сталося у 1960–1970-х роках. Астроном Пітер ван де Камп стверджував, що спостерігав «хитання» в русі зорі по небу, що нібито вказувало на одну або кілька планет, які впливають на неї гравітаційно. Проте ці спостереження виявилися помилковими: зміщення позиції були спричинені налаштуваннями об'єктива телескопа.

Відкриття планети за допомогою радіальної швидкості (2018)

Команда, до складу якої увійшли астрономи з Європейської південної обсерваторії (ESO), Інституту науки Карнегі та інших установ, опублікувала статтю з оголошенням про відкриття екзопланети в рецензованому журналі Nature 14 листопада 2018. Астрономи знайшли планету за допомогою того ж методу, який використовував ван де Камп у 1960–70-х роках, – методу радіальної швидкості. Проте цього разу вони використовували інструменти з набагато вищою потужністю та чутливістю, а також сучасні комп’ютери. Нову планету біля Зорі Барнарда виявили шляхом аналізу 20-річного об'єднаного набору даних з різних телескопів, які були зведені в єдину базу^[1].

Сумніви щодо існування та офіційне підтвердження (2021–2024)

У 2021 році була опублікована стаття, яка ставить під сумнів існування Зорі Барнарда b, обґрунтовуючи це тим, що сигнал, який приписують планеті, може бути пов’язаний з магнітною активністю самої зорі^[4]. Пізніша публікація іншої групи дослідників у 2022 році показала, що виявлений сигнал справді є артефактом, який можна пояснити згорткою зоряної активності та вибіркою сигналу^[5].

1 жовтня 2024 року команда астрономів на чолі з Джонаєм Гонсалесом Ернандесом оголосила про відкриття планети, яка тепер відома як Зоря Барнарда b, використовуючи дані радіальної швидкості спектрографа ESPRESSO на Дуже Великому Телескопі. Це стало першим переконливим доказом існування планети, що обертається навколо Зорі Барнарда^[2].

У документі про відкриття Барнарда b також знайдено докази наявності трьох додаткових планет-кандидатів, які були підтверджені в 2025 році^[6]. Це всі планети з малою масою на близьких орбітах, подібні до Зорі Барнарда b.

Примітки

↑ ^а ^б Rincon, Paul (14 листопада 2018). Planet found circling neighbouring star. BBC News (брит.). Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 15 листопада 2018.
↑ ^а ^б ^в Hernández, J. I. González; Mascareño, A. Suárez; Silva, A. M.; Stefanov, A. K.; Faria, J. P.; Tabernero, H. M.; Sozzetti, A.; Rebolo, R.; Pepe, F. (1 жовтня 2024). A sub-Earth-mass planet orbiting Barnard’s star. Astronomy & Astrophysics (англ.). 690: A79. doi:10.1051/0004-6361/202451311. ISSN 0004-6361.
↑ Stefanov, A. K.; Hernández, J. I. González; Mascareño, A. Suárez; Nari, N.; Rebolo, R.; Damasso, M.; Castro-González, A.; Osorio, M.-R. Zapatero; Prieto, C. Allende (1 січня 2025). A sub-Earth-mass planet orbiting Barnard’s star - No evidence of transits in TESS photometry. Astronomy & Astrophysics (англ.). 693: L3. doi:10.1051/0004-6361/202452450. ISSN 0004-6361.
↑ Lubin, Jack; Robertson, Paul; Stefansson, Gudmundur; Ninan, Joe; Mahadevan, Suvrath; Endl, Michael; Ford, Eric; Wright, Jason T.; Beard, Corey (1 серпня 2021). Stellar Activity Manifesting at a One-year Alias Explains Barnard b as a False Positive. The Astronomical Journal. 162 (2): 61. doi:10.3847/1538-3881/ac0057. ISSN 0004-6256.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ Artigau, Étienne; Cadieux, Charles; Cook, Neil J.; Doyon, René; Vandal, Thomas; Donati, Jean-François; Moutou, Claire; Delfosse, Xavier; Fouqué, Pascal (1 вересня 2022). Line-by-line Velocity Measurements: an Outlier-resistant Method for Precision Velocimetry. The Astronomical Journal. 164 (3): 84. doi:10.3847/1538-3881/ac7ce6. ISSN 0004-6256.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ Basant, Ritvik; Luque, Rafael; Bean, Jacob L.; Seifahrt, Andreas; Brady, Madison; Zhao, Lily L.; Brown, Nina; Das, Tanya; Stürmer, Julian (20 березня 2025). Four Sub-Earth Planets Orbiting Barnard’s Star from MAROON-X and ESPRESSO. The Astrophysical Journal Letters. 982 (1): L1. doi:10.3847/2041-8213/adb8d5. ISSN 2041-8205.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)