Зінченко Арсен Леонідович

Зінченко Арсен Леонідович
Народився	20 липня 1948(1948-07-20) (76 років)  Парпурівці, Вінницький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	політик, історик
Галузь	історіографія[1]
Alma mater	Вінницький педагогічний інститут (1975)
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Знання мов	українська[1]
Заклад	ВДПУ, Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, Київський міжнародний університет і Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
Членство	Верховна Рада України I скликання
Посада	народний депутат України[2]
Партія	Українська республіканська партія

Арсен Леонідович Зінченко (нар. 20 липня 1948, с. Парпурівці) — український історик, громадський діяч, народний депутат 1 скликання, доктор історичних наук, професор. З вересня 2006 по серпень 2014 року завідувач, професор кафедри історії України, Київського Університету ім. Бориса Грінченка. З листопада 2014 р. по травень 2017 р. — заступник директора Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України.

Народився 20 липня 1948 в селі Парпурівці Вінницької області в сім'ї учителів, українець. У 1968 — 1970 рр. — учитель математики восьмирічної школи в с. Строїнці, середньої школи с. Луки-Мелешківської Вінницької області, у 1967—1972 рр. навчався на фізико-математичному, а в 1971—1975 рр. на історичному факультетах Вінницького педагогічного інституту. У 1973–1974 році на службі в Радянській Армії. У 1976—1980 рр. вчитель математики й історії Вінницької СШ № 1. З 1977 року — аспірант Інституту історії СРСР АН СРСР (відділ історії СССР періоду капіталізму). У 1980—1990 роках — викладач, старший викладач, доцент кафедри всесвітньої історії Вінницького педагогічного інституту. Висунутий кандидатом у народні депутати колективом Вінницького державного педагогічного інституту. З березня 1990 по квітень 1994 року — народний депутат України за Замостянським виборчим округом № 24 Вінницької області. Член Комісії з питань народної освіти і науки, голова підкомісії загальної освіти. З липня 1992 — перший заступник голови, а з серпня 1992 по жовтень 1994 р. — голова Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України. З жовтня 1994 по січень 1998 — старший науковий працівник Центру пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. З 1998 по 2003 рік — декан факультету міжнародних відносин, завідувач кафедри міжнародних відносин Київського міжнародного університету. У квітні 2002 року кандидат в народні депутати України від Блоку Юлії Тимошенко, № 40 в списку. У 2004—2006 роках провідний науковий працівник Центру українознавства КНУ ім. Т. Шевченка. З вересня 2006 по серпень 2014 року завідувач, професор кафедри історії України, Київського Університету ім. Бориса Грінченка. З листопада 2014 р. по травень 2017 р. — заступник директора Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України. З листопада 2019 р. — науковий працівник Центру історії Вінниці (з лютого 2022 р. — «Музей Вінниці»).

• Вінницький політехнічний технікум (1962—1966);
• Вінницький педагогічний інститут, фізико-математичний факультет (1967—1972), історичний факультет (1971—1975);
• Аспірант Інституту історії СРСР АН СРСР (1977—1981);
• Кандидатська дисертація на тему: «Секуляризація церковного землеволодіння на Правобережній Україні (кінець XVIII — 40-і роки XIX ст.)» (Ін-т історії СРСР АН СРСР, 1984);
• Докторська дисертація на тему: «Життя і діяння митрополита Василя Липківського» (Ін-т історії України НАН України, 1998).

Батько — Леонід Васильович (1916—1995) — учитель; мати — Ганна Федотівна (1922 — 2011) — учителька; дружина Надія Антонівна (1953) — вчителька історії, заступник директора з навчальної роботи СШ № 226 м. Києва; син Роман (1977) — директор ТОВ «Центр медіа-технологій»; син Андрій (1981) — технічний директор ТОВ «Графіт-медіа».

• Член КПРС (1975—1990), член партбюро історичного факультету Вінницького педагогічного інституту, член парткому інституту;
• Член НРУ, делегат установчого з'їзду НРУ, голова Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка істфаку Вінницького педінституту, та член правління інститутської організації;
• Делегат установчого з'їзду товариства «Меморіал»
• Голова правління обласного краєзнавчого товариства «Поділля» (1988—1995).
• Член проводу Української республіканської партії, член проводу Української республіканської партії «Собор»
• Делегат Об'єднавчого православного церковного Собору 15 грудня 2018 р.

У Вікіджерелах є

Зінченко Арсен Леонідович

Автор понад 200 наукових праць, зокрема навчальні посібники для шкіл:

• «Наш край — Поділля» (1992),
• «Поділля» (1998);
• навчальні посібники для вищої школи:
• Історія дипломатії від давнини до початку нового часу: Навч. посібник. (Вінниця, 2002)
• Історія дипломатії: від давнини до нового часу: навчальний посібник (К., 2005)
• Новітня історія релігійних спільнот в Україні: навчальний посібник для студентів спеціяльности «Історія» (К., 2011)
• Історія. Вступ до спеціяльности: навч. посібник для студ. вишів спец. «Історія» (2014)

монографії:

• «Благовістя національного духу: Українська церква на Поділлі в 20-і роки XX ст.» (1993),
• «Церковне землеволодіння на Правобережній Україні наприкінці XVIII — в першій половині XIX століття» (1994),
• «Визволитися вірою: Життя і діяння митрополита Василя Липківського» (К., 1997).
• «Ієрархи Української церкви: митрополит Микола Борецький, архієпископ Костянтин Кротевич, митрополит Іван Павловський» (2003);
• «Нариси історії подільського селянства: 1917—1930 pp.» (Вінниця, 2008).
• Пересопницьке Євангеліє 1556—1561 рр.: традиція, епоха, творці (К., 2011)
• Храми Якима Погрібняка. (К., 2016.).
• Життя і служіння Митрополита Василя Липківського (К., 2017).
• «Руські парафії міста Вінниці у XVIII столітті» (Вінниця, 2020).
• «Руські парохії міста Вінниці у XVIII столітті» (Вінниця, 2021). — Вид. 2-ге, випр. і доп.)
• Голодомор на Вінниччині 1932—1933 рр.: скрижалі пам'яті (Вінниця, 2022).
• Любов. Перелюб. Дітозгубництво. (Вінницький повіт і довкруж. 20 — 40-ві рр. ХІХ ст.). (Вінниця, 2023).
• Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII столітті. Дослідження. (Запоріжжя, 2023)^[3]

Збірники документів:

• «„В Українській Церкві велика була духовна сила“: Становлення Української автокефальної православної церкви в описах самовидців та учасників церковно-визвольного руху на Сіверщині та в Середньому Подніпров'ї 1917—1925 рр.» (Ніжин, 2012)
• Микола Горбович — громадянин, гуманіст, просвітник (Вінниця, 2013)

Літературні твори

Збірка оповідань «Гілля старого глека» (2008)

Збірка оповідань «Цвіт півонії» (2016)

Збірка оповідань «Роздоріжжя» (2020)

Збірка оповідань "Мартінів рюкзачок" (2025)

• Джерело наснаги Арсена Зінченка : до 75-річчя від дня народження українського історика, доктора історичних наук, професора, громадського діяча : бібліограф. покажч. / ВОУНБ ім. В. Отамановського, Державний архів Вінницької області, Музей Вінниці; уклад. О. М. Зелена ; ред. С. В. Лавренюк. - Вінниця, ТВОРИ, 2023. - 100 с. - (Вчені нашого краю).