Катастрофа Sukhoi Superjet 100 під Джакартою
Авіакатастрофа в Індонезії 9 травня 2012 року російського літака Sukhoi Superjet 100, який належав авіаційно-будівному об'єднанню ЗАО «Гражданские самолеты Сухого». Катастрофа сталася 9 травня 2012 року під час виконання демонстраційного польоту з аеропорту Халім Перданакусума міста Джакарта, Індонезія. Літак Sukhoi Superjet розбився об круті схили вулкана Салак на дрібні уламки. Ніхто з пасажирів та екіпажу літака не вижив. ОбставиниДемонстраційний турЛітак розбився під час демонстраційного польоту, котрий був частиною організованого фірмою «Сухой» демонстративного туру під назвою «Вітаємо Азію!» (roadshow «Welcome Asia»[1]) по 6 країнах Центральної та Південно-Східної Азії: Казахстан, Пакистан, М'янма, Індонезія, В'єтнам та Лаос. 9 травня 2012 Superjet 100 прибув в Індонезію. 14 травня літак мав відвідати Лаос і В'єтнам. Це був другий політ літака в Індонезії із двох запланованих. ЛітакПовітряне судно що розбилось, Sukhoi SSJ-100-95, мало присвоєний бортовий номер 97004, серійний номер 95004. Літак був виготовлений в 2009 році і налітав 800 льотних годин до моменту зникнення. Superjet 100 є першим багатомісним цивільним літаком, виробленим в Росії з моменту розпаду Радянського Союзу. Для демонстраційних польотів призначався борт номер 95005[2] — саме він і демонструвався в Казахстані і Пакистані. Проте в М'янмі в одному з двигунів[3] виникла несправність і він був повернений назад. Замість нього за лічені години підготували інший літак і протягом однієї доби оформили документи та відправили до Індонезії борт номер 97004, який до демонстраційних польотів не готували[4]. Попередні авіаційні пригоди у районі вулкана Салак За десять років, у проміжку між 2002—2012 роками, в районі вулкана Салак сталося 7 авіаційних подій. Три людини загинули внаслідок краху тренувального літака незадовго до цієї авіакатастрофи; 18 людей загинуло внаслідок краху військового літака Повітряних сил Індонезії у 2008 році; п'ятеро людей загинули в червні 2004 року, два в квітні 2004, сім у жовтні 2003 року, і один в жовтні 2002 року. «Джакарта Пост» назвала гору Салак «кладовищем літаків». Висока турбулентність і часто мінливі погодні умови в гірській місцевості є головними факторами, що впливають на авіакатастрофи в цьому районі. Опис авіакатастрофи  Місце катастрофи на карті Індонезії  О 14:00 за місцевим часом (7:00 UTC), Sukhoi SSJ-100-95 вилетів з аеропорту Халім Перданакусума для здійснення демонстраційного польоту, і повинен був повернутися в пункт вильоту. Це був другий демонстраційний політ літака в той день. На борту були шість членів екіпажу, по два представника від Сухой і 37 пасажирів на борту. Серед пасажирів були представники Aviastar Mandiri, Batavia Air, Pelita Air Service та Sriwijaya Air. О 14:21 за місцевим часом (7:21 UTC), екіпаж запросив дозвіл на спуск до висоти 6000 футів (1800 м), на що диспетчер дав добро. Це був останній контакт літака з землею, на той момент літак був на відстані близько 75 морських миль (139 км) на південь від Джакарти, в районі гори Салака, та й сама гора є вища, ніж запитуваний ешелон польоту. Після зникнення радіо- та радарного контакту з літаком його аварійний радіомаяк також не подавав ніяких сигналів на жодній з частот аварійної сателітної системи КОСПАС-САРСАТ. Мобільні телефони членів екіпажу та пасажирів також не відповідали на дзвінки[5]. Було розпочато наземні та повітряні пошуки літака, однак з настанням ночі пошуки були припинені. 10 травня о 9:00 (2:00 UTC), уламки літака Sukhoi Superjet були знайдені на горі Салака (6°42′35″ пд. ш. 106°44′03″ сх. д. / 6.70972° пд. ш. 106.73417° сх. д.) на висоті 6250 футів (1910 м). Відомо лише, що літак летів по колу за годинниковою стрілкою в напрямку Джакарти біля гори Салака. Літак розбився на краю скелі на висоті 6250 футів (1910 м), ковзнув вниз по схилу і зупинився на висоті 5300 футів (1600 м). Рятувальники побачили літак з повітря, на місці аварії не було ніяких ознак виживання людей. Посадка на місце аварії з повітря була неможлива на вечір 10 травня. Кілька груп рятувальників дісталися до уламків та місця аварії пішки. Жертви (пасажири та екіпаж)На борту літака знаходилось 45 осіб (31 чоловік і 14 жінок), з яких 35 громадян Індонезії, 8 росіян, 1 громадянин США і 1 Франції. Серед загиблих були: представники фірм — потенційних замовників SSJ100, журналісти, члени екіпажу та представники фірми «Сухой»[6]. Як заявила джакартська поліція, всі жертви ідентифіковані і можуть бути передані рідним та близьким[7]. Раніше розповсюджені дані про кількість людей на борту в 46[8], 48[9] або в 50[10] чоловік не підтвердились.
Рятівні роботиРятівні роботи очолив голова індонезійського Комітету безпеки на транспорті Тананг Курніаді (Tatang Kurniadi), на місці роботами керував голова Національного Пошукового та Рятувального Агентства (National Search and Rescue Agency) віце-маршал Мадья Даріатмо (Madya Daryatmo). Всього в районі катастрофи, за даним полковника індонезійської армії Антона Путранто, станом на 11.05.2012, знаходилось 250 (по іншим даним 350) індонезійських рятівників, основним завданням котрих є евакуація тіл загиблих[14]. У район катастрофи 12.05.2012 прибули також 70 службовців загону «Центроспас» та центру «Лідер» МНС Росії, а також два легких гелікоптера Бо-105 та БК-117. Оперативну групу МНС РФ очолює заступник директора Департаменту пожежно-рятувальних сил міністерства Михайло Чупаленков[15] У спеціально створену групу для пошуків «чорних ящиків» увійшло чотири індонезійці та два представника ЗАТ «Цивільні літаки Сухого». Раніш влада Індонезії заявила, що дані бортових самописців («чорних ящиків») будуть разшифровуватися в тій країні, де розбився літак. У разі їх сильного пошкодження внаслідок аварії, їх будуть розшифровувати в країні-виробнику, тобто в США[16].  15 травня ввечері був знайдений один з двох основних бортових самописців — диктофон, що реєструє переговори екіпажу (Cockpit voice recorder, CVR)[17]. Його корпус ушкоджений та обвуглився, «..але його конструкція жорстка і він може витримувати великі навантаження. Ми сподіваємося, що він функціонує. Я бачив подібні пристрої у куди більш гіршому стані» — сказав шеф індонейзійських рятувальників Даріятмо (Daryatmo). «Якщо все буде гаразд на розшифровку записів екіпажу нам знадобиться три тижні» — додав Татанг Курніаді[18]. «Розшифровка самописців буде здійснена у джакартській лабораторії спільно російськими і індонезійськими експертами» — заявив прес-аташе російського посольства в Індонезії Дмитро Солодов[19]. 18 травня 2012 р. Національне пошуково-рятувальне управління Індонезії офіційно завершило операцію з пошуку та евакуації останків загиблих у катастрофі російського літака Sukhoi SuperJet-100 (SSJ-100). Про припинення операції оголосив керівник пошуково-рятувального управління М. Дарьятмо, повідомили місцеві ЗМІ. На момент завершення індонезійської пошуково-рятувальної операції з району катастрофи було вивезено 37 контейнерів з останками і особистими речами загиблих[20]. Друга «чорна скринька» — параметричний самописець літака знайдено 30 травня 2012.[21][22] Версії причини катастрофи
РозслідуванняНаступного дня після авіакатастрофи прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв створив комісію з розслідування її причин. Комісія створена на чолі з міністром промисловості та торгівлі Росії Юрієм Слюсарем. За даними Національного комітету з безпеки та транспорту Індонезії (National Transportation Safety Committee), індонезійського агентства з розслідування нещасних випадків цивільної авіації, аналіз аварії може зайняти до 12 місяців. Відразу ж після аварії індонезійський міністр економіки Хатта Раяса сказав, що не повинно бути ніяких спекуляцій про причини аварії і про те, що NTSC необхідно надати час для проведення розслідування. 17 травня 2012 у Індонезії роботу почали російські фахівці з розшифровки ДНК, повідомляє місцеве видання Jakarta Post. На місці катастрофи лайнера починає роботу російський генетик — професор Павло Іванов[34]. 18 травня 2012 російським та індонезійським фахівцям вдалося зняти інформацію з накопичувача мовного реєстратора літака Sukhoi SuperJet-100[35]. Наступного дня розпочалась їх розшифровка[36]. 21 травня 2012 російські рятувальники завершили пошукові роботи на місці катастрофи SuperJet-100 в Індонезії.[37] 18 грудня 2012 був опублікований офіційний звіт розслідування — у результаті розслідування було встановлено, що катастрофа сталася в результаті поєднання кількох факторів[38]:
НаслідкиАдміністрація Президента Росії тимчасово відмовилась від закупівлі тридцяти екземплярів Sukhoi Superjet 100 — до прояснення причин катастрофи[39]. Індонезія призупинила купівлю Superjet 100[40]. Дві найбільші в'єтнамські авіакомпанії Vietnam Airlines и Vietjet Air відмовились від можливості закупки Sukhoi Superjet 100[41]. Від закупки SSJ-100 відмовилася італійська компанія-співзасновник Alitalia, під питанням поставки до Швейцарії[42]. Посилання
Див. такожВиноски
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
