Клара Катаріна Поллачек
Клара Катаріна Поллачек (нім. Clara Katharina Pollaczek, уроджена Loeb (Löb); нар. 15 січня 1875 — пом. 22 липня 1951) — австрійська письменниця, деякі її роботи підписані псевдонімами Bob і Bob Béol.[5] Відома в літературі також через стосунки з Артуром Шніцлером, чиєю супутницею життя вона стала 1923 та до його смерті 1931 року[6]. ЖиттєписНародилася Клара Катаріна Леб 15 січня 1875 року у Відні в єврейській родині банкіра Луї Леба (Louis Loeb, 1843—1928), де росла разом зі своїми двома братами Альфредом та Отто, а також сестрою Ганною[6]. Її дід був текстильним магнатом, який одягав армії Габсбургів під час Наполеонівських воєн[7]. Отримала початкову домашню освіту, літо часто проводила з усією родиною в Бад-Ішлі[8],[9]. Обдарована й освічена, Клара почала писати в 19 років, підписуючись чоловічими псевдонімами. У квітні 1897 року в літературному журналі Neue Deutsche Rundschau[de] з'явилася її перша робота «Mimi. Schattenbilder aus einem Mädchenleben». 10 травня 1898 року вона одружилась в синагозі Штадттемпель з Отто Поллачеком (Otto Полачека), який народився в Празі і став спадкоємцем найбільшого оптового торговця шкірою. У 1899 році у них народився її перший син — Герман Еріх, в 1902 році другий — Карл Фрідріх[10]. Сім'я жила у Відні у власному будинку на вулиці Blumauergasse. Шлюб Клари не був щасливим — Поллачек незабаром зрадив їй під час другої вагітності, відправившись на відпочинок зі своєю коханкою[7]. У 1907 році його компанія зіткнулася з фінансовими труднощами, і 17 квітня 1908 року Отто Поллачек покінчив з собою[10]. Клара виїхала з його дому до своїх батьків, залишившись без доходу з невеликою сумою коштів. Після Першої світової війни фінансове становище сім'ї погіршилося. Їй довелося продати свої прикраси і покинути будинок батьків, який був проданий згодом у 1928 році. Деякий час вона жила в готелі, перш ніж переїхати в невелику квартиру у вісімнадцятому окрузі Відня. Щоб підтримати сім'ю, в 1924 році вона повернулася до письменницької діяльності, також працюючи перекладачкою. В 1920—1930 роках вона публікувала оповідання, новели і вірші в престижній щоденній газеті Neue Freie Presse[11]. Клара написала кілька романів, здобувши велику кількість відданих їй читачів[6]. Після аншлюсу Австрії Клара Поллачек була піддана антисемітським переслідуванням. Можливо, їй допоміг вижити чехословацький паспорт, отриманий в результаті шлюбу з Отто Поллачеком. Через два дні після окупації Австрії вона переїхала до Праги, де жила поки Німеччина не зайняла і цю країну. Поллачек переїхала до друзів у Швейцарію, де, маючи фінансову підтримку від родичів, залишалася до кінця Другої світової війни[7]. В 1945 році вона приєдналася до свого сина Карла, який з сім'єю жив в Англії. Її брат Отто Леб організував повернення Клари до Відня в 1948 році[7]. Клара Поллачек захворіла і вже не змогла відновити літературну кар'єру. Багато її колег, з якими вона працювала до 1938 року, померли, або емігрували з країни[7]. Вона померла 22 липня 1951 року у Відні, очевидно, від раку і була похована серед інших почесних громадян міста на міжконфесійному кладовищі Sieveringer Friedhof. Повідомлення про її смерть з'явилося на шпальтах Neue Freie Presse від 25 липня 1951 року.[12] Родина
Література
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
