Костел Святого Станіслава (Оратів)
Ора́тівський косте́л Свято́го Стані́слава — парафіяльний костел (Вінницький деканат, Кам'янець-Подільська дієцезія) у смт Оратові на Вінниччині; пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний номер 155-М[2]), одна з «візитівок» і туристичних атракцій селища і району. Культова споруда розташована у центрі Оратова за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 80. Парафію обслуговують дієцезійні священики, працюють черниці із згромадження Сестер Служебниць Пресвятої Діви Марії. АрхітектураЗбудований у стилі класицизму з незначними елементами неороманського стилю[1]. Типологічно храм схожий на пізньобарокові костели Святої Барбари в Бердичеві та Святого Антонія у Старій Котельні, проте йому бракує монументальності, характерної для бароко, а також нагадує класицистичну перебудову ренесансно-барокового костелу ордену єзуїтів у Вінниці. Загалом такі храми можна побачити у провінційних литовських, польських та англійських містечках[3]. ІсторіяУ 1569 році в Оратові було споруджено перший костел, а 1757 року коштом Казимира Булавського збудували чергову святиню. Сучасний мурований храм постав 1845 року коштом Станіслава Войне Оранського та парафіян на місці попереднього. ![]() 4 травня 1854 року в цьому костелі взяли шлюб батьки відомого письменника Джозефа Конрада Коженьовського. У радянський час і аж до кінця 1990-х, а саме в період від 1917 року по 14 червня 1999 року храм було закрито. Спершу в культовій споруді розташовувалось зерносховище та склад будматеріалів, а в повоєнний час, починаючи від 1946 року — клуб і районний будинок культури. До 1939 року в костелі був орган, згодом його розібрали[3]. У 1996 році приміщення за рішенням Верховної Ради України передали католицькій громаді[3]. 8 серпня 1999 року єпископ Л. Дубравський освятив повернений костел; відтак, храм почали ремонтувати. 9 травня 2004 року служителями костелу, громадськістю селища та польською делегацією з бібліотеки ім. Джозефа Конрада було встановлено меморіальну дошку, присвячену видатному письменнику. Галерея
Примітки
Джерела та посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia