Кіпен Олександр Абрамович

Олександр Абрамович Кіпен
рос. Александр Абрамович Кипен
Народився	20 лютого 1870(1870-02-20) Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	30 жовтня 1938(1938-10-30) (68 років) Одеса, Українська РСР
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	перекладач
Галузь	виноградарство
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук

Олександр Абрамович Кіпе́н (рос. Александр Абрамович Кипен; нар. 20 лютого 1870(18700220)^[1], Мелітополь — пом. 30 жовтня 1938^[1], Одеса) — російський і радянський вчений і педагог в області виноградарства, доктор сільськогосподарських наук^[2], професор з 1919 року, письменник, перекладач, художник-любитель і колекціонер живопису, засновник Художнього товариства імені К. К. Костанді^[2].

Народився 8 (20) лютого 1870(18700220) року в місті Мелітополі Таврійської губернії Російської імперії (тепер Запорізької області України). 1895 року закінчив Вищу національну агрономічну школу у місті Монпельє (Франція). Працював на практичній роботі в виноробних господарствах Кутаїської губернії і Бессарабії. З 1908 року викладач виноградарства Вищих сільськогосподарських курсів у Санкт-Петербурзі, лектор сільськогосподарського музею Міністерства землеробства, з 1919 року — професор заснованої ним кафедри виноградарства Одеського сільськогосподарського інституту, одночасно фахівець з виноградарства Одеського губземвідділу, а з 1932 року — член Укрвинробправління.

Помер в Одесі 30 жовтня 1938 року. Похований в Одесі на 17-й дільниці Другого Християнського цвинтаря^[2].

Основні напрямки наукової діяльності:

• розробка теорії і практики щеплення винограду, агротехніки вирощування його в середній Бессарабії і на півдні України;
• інтродукція кращих сортів, пропаганда щепленого виноградарства, боротьба з фальсифікацією вин.

Автор ряду монографій, навчальних посібників і понад 200 статей. Серед них:

• Винодельческий кризис в Бессарабии (доклад). — Тр. съезда виноградарей и виноделов в Одессе (9—15 февр. 1903 г.). Одесса, 1903, т. 2;
• Основы рационального виноградарства в средней Бессарабии. — СПБ, 1908;
• Прививка винограда. — Библиотека вестника виноделия, Одесса, 1909, № 2;
• Обрезка винограда. — Одесса, 1910
• Краткое практическое руководство к разведению винограда в степной местности Екатеринославской, Херсонской и Подольской губерний. (СПб., 1912; переклад на їдиш 1913)^[3].

Літературну діяльність розпочав з 1903 року. Перше оповідання «Метеорологічна станція» опубліковане в журналі «Русское багатство». Друкувався головним чином в збірниках і журналах марксистського і народницького напряму («Знання», «Земля», «Освіта», «Сучасний світ», «Вісник Європи»), а також в російсько-єврейських періодичних виданнях («Єврейський світ» та інші). Письменника, як побутописця трудових верств півдня Росії, привертають події, пов'язані з революцією 1905 року: підпали маєтків селянами («Панська життя») і рибного заводу риболовецької артілі в ході боротьби з підприємцем («Бірючий острів»), заворушення серед солдатів («Запасний лафет»), боягузтво і зрада ліберальної інтелігенції («Шпигун»).

У творах виявляється знайомство автора з єврейської життям і побутом. Його документальна повість «В жовтні (1905)» (збірка «Знання», № 11, 1906) — це опис очевидцем «днів свободи» і єврейського погрому в Одесі; вбивств жінок і дітей, яких скидають з балконів; козаків, що стріляють по представниках громадянської міліції і єврейської самооборони; солдат, які обстрілюють з кулеметів і гармат єврейські будинки; загону сіоністів, що захищають честь свого народу. Герой оповідання «Ліверант» («Єврейський світ», 1910) відкидає думку про прийняття християнства для позбавлення від страшного в своїй буденності і безвиході єврейського безправ'я. В оповіданні «Гангрена» письменник бачить вирішення єврейського питання і позбавлення від всіх видів загальноросійського безправ'я в поваленні самодержавства.

Письменник передає колорит південного народного мовлення, в тому числі і змішаного російсько-єврейського. Пейзажі в оповіданнях «На полюванні», «Мга» (про браконьєрство) та інші виявляють вплив І. Тургенєва^[3].

• История русской литературы конца XIX — начала XX вв. Библиографический указатель, под редакцией И. Д. Муратовой, М. — Л., 1963.
• Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. — С.  .(рос.)