Люсі Ллойд
Люсі Кетрін Ллойд (англ. Lucy Catherine Lloyd; 7 листопада 1834 Життєпис _-_grave_in_Wynberg_Cemetery.jpg) Народилася 7 листопада 1834 року в Норбері[en], на півдні Лондона, столиці Англії.[4] Була другою за старшинством дочкою англіканського священика Вільяма Ллойда[en] (William Henry Cynric Lloyd; 1802—1881) та його першої дружини Люсі Енн Джефріс (Lucy Anne Jeffreys). Мати померла 1843 року.[6] Після смерті матері вона і три її сестри переїхали жити до тітки по материнській лінії, Керолайн Дандас (Caroline Dundas), і здобули приватну освіту.[6] 1849 року англіканський єпископ[en] Кейптауна Роберт Грей призначив Вільяма Ллойда колоніальним капеланом у колонії Наталь у Південній Африці. Люсі Ллойд переїхала з батьком, його другою дружиною та їхньою родиною в місто Дурбан.[4][6] 1869 року Вільям Ллойд став архідияконом Дурбана. Потім Люсі пішла за своєю сестрою, Джемаймою (Jemima Charlotte Bleek; 1837—1909) в Кейптаун. Джемайма була нареченою мовознавця Вільгельма Бліка[en], засновника «сімейної» традиції бушменознавства.[7][4] Джемайма 1862 року одружилася з Бліком. Того ж року Бліка призначено куратором колекції Ґрея (Grey Collection)[8][9] в Кейптаунській публічній бібліотеці[en]. Люсі Ллойд жила з Бліками в Кейптауні. Стала ученицею і незмінною помічницею Бліка[6], якому була своячкою[7]. Блік був уже визнаним лінгвістом. Від 1870 року Ллойд допомагала Бліку записувати бесіди з бушменами цхам, ув'язненими в кейптаунській в'язниці «Брекватер» (Breakwater Prison)[4], які працювали на хвилерізі (брекватері) гавані[10]. Після смерті Бліка 1875 року Люсі Ллойд попросили взяти на себе деякі його обов'язки в колекції Ґрея. Також вона продовжила праці Бліка в галузі бушменських мов і фольклору[6]. До 1884 року вивчала бушменів цхам[11]. Протягом 1879—1882 років вивчала бушменів кунг[7]. Доротея Блік[en] — дочка Вільгельма Бліка і племінниця Люсі Ллойд, продовжила їхню роботу в галузі бушменських мов і фольклору[12]. Разом вони на більш ніж 12 000 сторінках задокументували мову, ритуали та фольклор бушменів[13] цхам і кунг[11] (зараз The Digital Bleek and Lloyd)[5]. Частину фольклорних текстів, які Блік та Ллойд записали в 1870—1884 роках від капських бушменів, Люсі Ллойд опублікувала (бушменською та англійською мовами) 1911 року в книзі Specimens of Bushman folklore.[14] Публікацію цього матеріалу продовжила 1923 року, вже після смерті Люсі Ллойд, Доротея Блік.[15] 1924 року Доротея Блік опублікувала збірку текстів цхам, присвячену фігурі міфології бушменів — міфологічному трикстеру Цагну[en], якого уявляють у вигляді богомола звичайного (Mantis religiosa),[11] у книзі The Mantis and his friends.[16] 1935 року Доротея Блік опублікувала матеріали Люсі Ллойд із фольклору бушменів кунг.[7] Люсі Ллойд виявилася «дуже здібною»; вона стала самостійною відомою антропологічною дослідницею та провідною фігурою серед південноафриканських фольклористів.[4] Зіграла провідну роль у заснуванні 1879 року Південноафриканського фольклорного товариства (Southern African Folklore Society) та журналу Southern African Journal for Folklore.[6] У 1880-х роках поїхала до Англії і жила там і на континенті близько 20 років, але повернулася до Кейптауна за кілька років після англо-бурської війни.[6] 1913 року отримала почесний ступінь доктора (honoris causa) філологічних наук (Litt.D.) університету мису Доброї надії (майбутнього Unisa[en]). Стала першою жінкою в Південній Африці, відзначеною званням почесного доктора.[4][6] Померла 31 серпня 1914 року, у віці 79 років, у Мовбреї[en],[6] південному передмісті Кейптауна. Похована на цвинтарі у Вінбергу[en],[6] південному передмісті Кейптауна в одній могилі зі старшою племінницею Едіт Блік (Edith Charlotte Bleek; 1863—1913). Архів Бліка та ЛлойдАрхів Бліка та Ллойд включає 114 зошитів Люсі Ллойд (цхам), 13 зошитів Ллойд (кунг) і 28 зошитів Бліка (цхам), оригінали яких зберігаються в Національній бібліотеці ПАР[en], Ізіко Південноафриканському музеї, Кейптаунському університеті (UCT) та Університеті Південної Африки[en] (UNISA). Також архів включає один зошит (к'ора[en] і кунг) Джемайми Блік і чотири зошити Ллойд (к'ора) з колекції Л. Ф. Майнгарда (Louis Fernand Maingard; 1884—1968) в бібліотеці UNISA[17], а також 32 зошити Доротеї Блік. Також до архіву входить Словник цхам Бліка та Люсі Ллойд. Архів відскановано і нині він відомий як The Digital Bleek and Lloyd,[18][19] цінний ресурс для мовознавців, які працюють із койсанськими мовами.[5] Проєкт фінансують Фонд Ендрю Меллона[en] та компанія De Beers, найбільший у світі виробник і продавець алмазів.[19] 1996 року створено LLAREC (The Lucy Lloyd Archive, Resource and Exhibition Centre), який є частиною Центру зберігання архівів[en] архівів UCT.[18] Директорка Центру зберігання архівів — професорка Піппа Скотнес (Pippa Skotnes; нар. 1957).[20] 2007 року вона опублікувала книгу Claim to the Country: The Archive of Wilhelm Bleek and Lucy Lloyd.[19] Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
