Мостова брама (Варшава)

Мостова брама (Варшава)

52°15′07,38″N 21°00′43,72″E
Статуспам'ятка
Статус спадщиниоб'єкт культурної спадщини Польщі[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польща
РозташуванняВаршава
Тип будівлібрама
Архітектурний стильренесанс
Автор проєктуЯкуб Фонтана
Будівництво1582 рік
Мостова брама (Варшава). Карта розташування: Польща
Мостова брама (Варшава)
Мостова брама (Варшава) (Польща)
Мапа

CMNS: Мостова брама у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мостова брама (пол. Brama Mostowa) — це історична споруда у Варшаві, розташована на узбережжі річки Вісли.

Історія

Спочатку Мостова брама була споруджена в 1582 році як одна з брам у міських стінах Варшави. Вважають, що будівником був Еразм із Закроцима[pl][2]. На відміну від інших брам, її побудували для запобігання поширенню вогню від густо забудованого міста до новозбудованого дерев’яного мосту через річку[3]. Тому брама отримала саме таку назву — Мостова брама. Хоча міст був зруйнований у результаті повені у 1603 році,[2] а наступні мости були побудовані південніше, та назва залишилась. Брама в 1648-1649 роках була розширена, виконувала нове призначення до 1769 року, коли її перетворили на міську в'язницю. Тоді ж розбудували (можливо, керував розбудовою Якуб Фонтана) вздовж вулиці Болець. Наступна перебудова була проведена між 1796 і 1806 роками.

Площа Мостової брами була збільшена, в’язні вивозили з міста бруд, сміття, бруд та сміття. На території було влаштовано тюремний сад[4]. Після 1793 р. на двоповерховому павільйоні був побудований лазарет, а зі сходу стіна повністю закривала вежу[2].

Під час Королівства Конгресового у в приміщенні розміщувався головний ізолятор Варшавського та Каліського воєводств[2]. Після Листопадового повстання та рішення Росії звести Варшавську цитадель, у 1833 році в'язниця була ліквідована. Будівлю відремонтували, щоб перетворити на приватний будинок. У зв’язку з новим призначенням вуличної будівлі вулиці було надано назву «Благоустрій», але жителі міста назвали її «Болісна», оскільки сім’ї супроводжували затриманих до в’язниці. Будинки були продані Юзефу Вілсону, який відбудував їх[2]. До 1921 р. споруда виконувала функції житлового будинку, кілька разів змінюючи власників. Тут мешкали бідні люди, переважно євреї[5]. У 1921 році Мостова брама перейшла у власність Міністерства сільського господарства, після ремонту використовувалась для житла для своїх працівників[5]. Під час Варшавського повстання з 8 по 28 серпня 1944 року будівля була бастіоном оборони Старого міста з боку Вісли. Споруду було серйозно пошкоджено[5].

Мостову браму разом із будівлею в'язниці було відновлено в 1961–1965 роках за задумом Яна Грудзінського>[6]. Первісний вигляд будівлі відновлено, на східному фасаді реконструйовано арку готичних воріт.

Опис

Спочатку це була цегляна споруда прямокутного плану, з прохідною брамою та можливостями для стрільби[2]. На будівлі було розміщено пам’ятну табличку з польським орлом та літерою «А» латинським шрифтом.

Сучасність

У 1994 році на стіні Будівлі було відкрито меморіальну дошку, присвячену воїнам, які воювали під час Варшавського повстання.[7]

У 2010–2012 роках підвал будівлі був відремонтований, його включили до культурного маршруту Старого міста[8]. Тоді ж було збудовано амфітеатр на місці колишнього рову з північної сторони[8].

Бібліографія

  • Artykuł Władysława Korotyńskiego znaleziony w Zbiorach Korotyńskich sygn. I-87k.16-22 i sygn. I-87k.87; i zbioru Przyborowskiego sygn. XXIk.72

Примітки

  1. Реєстр пам'яток
  2. а б в г д е Maria Kałamejska-Saeed (red.): Katalog Zabytków Sztuki. Tom XI. Miasto Warszawa. Nowe Miasto. Warszawa: Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk, 2001, s. 79. ISBN 83-85938-44-3. 
  3. Eugeniusz Szwankowski: Ulice i place Warszawy. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1970, s. 130. 
  4. Olgierd Puciata, Hanna Szwankowska, Edward Szwankowski, Stanisław Żaryn (red.): Szkice staromiejskie. Warszawa: Wydawnictwo Sztuka, 1955, s. 82. 
  5. а б в Maria Kałamejska-Saeed (red.): Katalog Zabytków Sztuki. Tom XI. Miasto Warszawa. Nowe Miasto. Warszawa: Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk, 2001, s. 80. ISBN 83-85938-44-3. 
  6. Juliusz A. Chrościcki, Andrzej Rottermund: Atlas architektury Warszawy. Warszawa: Wydawnictwo „Arkady”, 1977, s. 188. 
  7. Stanisław Ciepłowski: Wpisane w kamień i spiż. Inskrypcje pamiątkowe w Warszawie XVII–XX w.. Warszawa: Argraf, 2004, s. 39. ISBN 83-912463-4-5. 
  8. а б Stara Prochownia SCEK. Szlak Kulturalnych Piwnic Starego Miasta. szlakpiwnic.pl. Процитовано 18 січня 2017.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya