Носій ліків

Носій лікарського засобу або транспортер лікарського засобу — це субстрат, який використовується в процесі доставляння лікарського засобу, який слугує для покращення вибірковості, ефективності та/або безпеки введення лікарського засобу.[1] Носії ліків в основному використовуються для контролю вивільнення ліків у системний кровотік. Це може бути досягнуто шляхом повільного вивільнення конкретного препарату протягом тривалого періоду часу (зазвичай через дифузію) або шляхом ініціювання вивільнення в мішені препарату певним стимулом, такими як: зміни рН, застосування тепла, активація світлом. Носії ліків також використовуються для покращення фармакокінетичних властивостей, зокрема біодоступності, багатьох ліків із поганою розчинністю у воді та/або проникністю мембран.

Було розроблено та вивчено широкий спектр систем носіїв ліків, кожна з яких має унікальні переваги та недоліки. Деякі з найбільш популярних типів носіїв ліків включають ліпосоми, полімерні міцели, мікросфери та наночастинки.[2] Були реалізовані різні методи приєднання лікарського засобу до носія, включаючи адсорбцію, інтеграцію в об'ємну структуру, інкапсуляцію та ковалентний зв'язок. Різні типи носіїв лікарських засобів використовують різні способи приєднання, а деякі носії навіть можуть реалізувати різноманітні методи прикріплення.[3]

Типи носіїв

Ліпосоми

Ліпосоми — це структури, які складаються принаймні з одного ліпідного подвійного шару, що оточує водне ядро. Ця гідрофобна/гідрофільна композиція є особливо корисною для доставляння ліків, оскільки ці носії можуть містити ряд лікарських засобів різної ліпофільності. Недоліки, пов'язані з використанням ліпосом як носіїв ліків, включають поганий контроль над вивільненням ліків. Ліки, які мають високу проникність крізь мембрани, можуть легко «витекти» з носія, тоді як оптимізація стабільності in vivo може призвести до того, що вивільнення ліків шляхом дифузії буде повільним і неефективним процесом.[2] Значна частина поточних досліджень із застосуванням ліпосом зосереджена на покращенні доставляння протипухлинних препаратів, таких як доксорубіцин і паклітаксел.[4]

Полімерні міцели

Полімерні міцели є носіями ліків, утвореними агрегацією деякого амфіфілу\амфіфільної молекули з амфіфільним блок-сополімером. Ці носії утворюються в певній високій концентрації, специфічній для використовуваних сполук, яка називається критичною концентрацією міцели. Додавання амфіфільного блок-сополімеру ефективно знижує цю критичну концентрацію міцел шляхом зміщення рівноваги обміну мономерів.[2] Ці носії можна порівняти з ліпосомами, однак відсутність водного ядра робить полімерні міцели менш сприйнятливими до різноманітних лікарських засобів.

Мікросфери

Мікросфери — це порожнисті носії мікронного розміру, які часто утворюються шляхом самоскладання полімерних сполук, які найчастіше використовуються для інкапсуляції активного препарату для доставляння. Вивільнення ліків часто досягається шляхом дифузії через пори в структурі мікросфери або шляхом деградації оболонки мікросфери. У деяких дослідженнях, які зараз проводяться, використовуються передові методи збірки, такі як прецизійне виготовлення частинок (ПВЧ, PPF), для створення мікросфер, здатних постійно контролювати вивільнення ліків.[5]

Наноструктури

Наноалмази

Наноалмази (НАми, NDs) — це вуглецеві наночастинки, які можуть варіюватися від ~4-100 нм в діаметрі.[6] НАми зазвичай утворюються двома способами: з частинок алмазу мікронного розміру в умовах високого тиску і високих температур, які називаються високотемпературними наноалмазами під високим тиском (2ВТ НАми, HPHT NDs), і шляхом ударно-хвильового стиснення, які називаються детонаційними наноалмазами (ДНАи, DNDs). Поверхні цих НА можуть бути модифіковані за допомогою таких процесів, як окислення та амінування, щоб змінити адсорбційні властивості.[7]

Нановолокна

[8]

Комплекси білок-ДНК

Кон'югати білок-лікарський засіб

[9]

Еритроцити

Віросоми

Дендримери

Примітки

  1. Pharmaceutical Vehicles | DrugBank Online. go.drugbank.com. Процитовано 10 лютого 2022.
  2. а б в Svenson, Sönke (2004). Carrier-based drug delivery (English) . Washington, D.C.: American Chemical Society, Division of Colloid and Surface Chemistry. с. 3—9. OCLC 1132091618.
  3. Zhang, Silu; Chu, Zhiqin; Yin, Chun; Zhang, Chunyuan; Lin, Ge; Li, Quan (2013). Controllable Drug Release and Simultaneously Carrier Decomposition of SiO2-Drug Composite Nanoparticles. Journal of the American Chemical Society. 135 (15): 5709—5716. doi:10.1021/ja3123015. OCLC 841292280. PMID 23496255. Архів оригіналу за 16 серпня 2021 — через WorldCat, PubMed.
  4. Taléns-Visconti R, Díez-Sales O, de Julián-Ortiz JV, Nácher A (Apr 2022). Nanoliposomes in Cancer Therapy: Marketed Products and Current Clinical Trials. International Journal of Molecular Sciences. 23 (8): 4249. doi:10.3390/ijms23084249. PMC 9030431. PMID 35457065.
  5. Berkland, Cory; Kim, Kyekyoon; Pack, Daniel (2009). Precision Polymer Microparticles for Controlled-Release Drug Delivery. ACS Symposium Series. 879 (Chapter 14): 197—213. doi:10.1021/bk-2004-0879.ch014.
  6. Lin, Chung-Lun; Lin, Cheng-Huang; Chang, Huan-Cheng; Su, Meng-Chih (2015). Protein Attachment on Nanodiamonds. The Journal of Physical Chemistry A. 119 (28): 7704—7711. Bibcode:2015JPCA..119.7704L. doi:10.1021/acs.jpca.5b01031. OCLC 5856831833. PMID 25815400. Архів оригіналу за 10 лютого 2022 — через WorldCat, PubMed.
  7. Mochalin, V.; Pentecost, A.; Li, X. M.; Neitzel, I.; Nelson, M.; Wei, C.; He, T.; Guo, F.; Gogotsi, Y. (2013). Adsorption of Drugs on Nanodiamond: Toward Development of a Drug Delivery Platform. Molecular Pharmaceutics. 10 (10): 3729. doi:10.1021/mp400213z. OCLC 5144183581. PMID 23941665. Архів оригіналу за 10 лютого 2022 — через WorldCat, PubMed.
  8. Nagy, Z. K.; Balogh, A.; Vajna, B.; Farkas, A.; Patyi, G.; Kramarics, A.; Marosi, G. (December 2011). Comparison of Electrospun and Extruded Soluplus-Based Solid Dosage Forms of Improved Dissolution. Journal of Pharmaceutical Sciences. 101 (1): 322—32. doi:10.1002/jps.22731. PMID 21918982. Архів оригіналу за 10 лютого 2022 — через PubMed.
  9. Kratz, F.; Muller-Driver, R.; Hofmann, I.; Drevs, J.; Unger, C. (10 березня 2000). A Novel Macromolecular Prodrug Concept Exploiting Endogenous Serum Albumin as a Drug Carrier for Cancer Chemotherapy. Journal of Medicinal Chemistry. 43 (7): 1253—1256. doi:10.1021/jm9905864. OCLC 122116158. PMID 10753462. Архів оригіналу за 10 лютого 2022 — через WorldCat, PubMed.

Література

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya