Оксіюк Петро Федорович

Петро Федорович Оксіюк
Народився	26 січня 1896(1896-01-26) с. Луковисько, Костянтинівського повіту Холмської губернії на Підляшші
Помер	5 березня 1960(1960-03-05) (64 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Національність	українець
Alma mater	Київський університет св. Володимира, фізико-математичний факультет, природниче відділення
Галузь	ботаніка
Заклад	Національний університет біоресурсів і природокористування, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Брати, сестри	Оксіюк Михайло Федорович, Оксіюк Йосиф Федорович, Оксіюк Іван Федорович
У шлюбі з	Оксіюк Марія Петрівна
Діти	Оксіюк Ольга Петрівна
Нагороди	орден Леніна

Петро Федорович Оксіюк (26 січня 1896, Луковисько — 5 березня 1960, Київ) — український радянський ботанік, доктор біологічних наук, професор.

Народився 26 січня 1896 року в селі Луковисько Костянтинівського повіту Холмської губернії (тепер село в Більському повіті Люблінського воєводства Республіки Польща). Середню освіту здобув у Холмській семінарії. У 1916 р. вступив, а у 1922 р. закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету і отримав звання кандидата природничих наук. Вчений ступінь кандидата біологічних наук був присуджений Петру Федоровичу в 1935 р. Президією Академії наук УРСР без захисту дисертації. Вчений ступінь доктора біологічних наук і вчене звання професора зі спеціальності "ботаніка" були присуджені йому в 1937 р. на підставі захисту при Кваліфікаційній комісії Академії наук УРСР дисертації на тему "Порівняльне цитолого-ембріологічне дослідження родини Resedaceae".

З 1924 р. й до кінця своїх днів працював у Київському сільськогосподарському інституті (згодом – Київській сільськогосподарській академії, тепер НУБіП) з перервою в 1942-1944 рр. Тут із червня 1924 р. по вересень 1929 р. Петро Федорович був асистентом кафедри морфології та систематики рослин, по вересень 1932 р. – старшим викладачем, по червень 1937 р. – доцентом кафедри ботаніки, по вересень 1939 р. – професором кафедри ботаніки, з вересня 1939 р. по березень 1960 р. – завідувач кафедрою ботаніки. У 1945–1946 також завідував кафедрою вищих рослин Київського університету (за сумісництвом). Паралельно Петро Федорович працював в Інституті ботаніки АН УРСР – з 1921 р. по 1931 р. науковим співробітником Ботанічного кабінету та гербарію,з 1931 р. по 1941 р. і з 1944 р. по березень 1960 р. – старшим науковим співробітником відділу цитології та ембріології, був членом вченої ради Інституту ботаніки АН УРСР^[1].^[2].

У 1921 році П. Ф. Оксіюк, разом з Д. К. Зеровим, працював у «Комісії по виучуванню флори України». До її складу, крім керівника проф. О. В. Фоміна, входили О. З. Архимович, М. Ю. Вагнер, М. О. Целле й інші особи. Завданням цієї «Комісії» було вивчення не тільки спорових (папоротей, мохів, лишайників), але й квіткових рослин України [Вірченко, 2003]. Помер 5 березня 1960 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Основні напрями наукової діяльності: ембріологічнийо розвиток цукрового буряка; розвиток гаметофіту, зародку, морфології хромосом.

Побудував власну схему філогенетичних зв'язків у родині Resedaceae, досліджував цитоембріологію пшениці, історію флори крейдяних відслонень УРСР, застосував карпологічний метод для характеристики флори УРСР.

Основні праці:

• «До питання про поширення адвентивних рослин на Україні» Український ботанічний журнал 1924;
• «Нов. знахідки Equisetum maximum Lam. На Україні». УБЖ 1924,
• «Родина Potamogetonaceae у флорі УРСР». 1935;
• «Очерк флоры и растительности Карпат» К., «Род Cicer и его виды» К., 1929;
• «Каріологічний метод в ботанічній географії». 1941.

• Енциклопедія Київського університету
• Вірченко В. М. Початок вивчення спорових рослин і грибів в УАН // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту. Біол. науки. — 2003. — № 11 (67). — С. 109—111.
• Ніколаєнко С.М., Якубенко Б.Є., Григорюк І.П., Лакида П.І. Історія кафедри ботаніки Національного університету біоресурсів і природокористування України (1898-2018 рр.). Київ:Ліра-К, 2018. - 244 с.