Пискуха Козлова

Пискуха Козлова
Охоронний статус
	; Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Зайцеподібні (Lagomorpha)
Родина:	Пискухові (Ochotonidae)
Рід:	Пискуха (Ochotona)
Вид:	Пискуха Козлова (O. koslowi)
Біноміальна назва
	Ochotona koslowi; (Buchner, 1894)

Пискуха Козлова (Ochotona koslowi) — вид гризунів з роду Пискуха (Ochotona) родини пискухових (Ochotonidae)^[1]^[2]. Є ендеміком Китаю. Ареал обмежений окремими ділянками високогірної тундри в горах Куньлунь. Назву отримав на честь російсько-українського вченого Петра Кузьмича Козлова^[3].

Опис

Довжина тіла пискухи становить від 22 до 24 см, вага від 150 до 180 г. Зимове хутро рівномірне білувато-сіре, влітку хутро на спині набуває рудуватих відтінків. Серед усіх видів пискух, у пискухи Козлова найбільш густе і щільне хутро. Вуха довжиною від 16 до 20 мм, з білими кінчиками^[4].

Череп пискухи Козлова значно відрізняється від черепів інших пискух: він сильно витягнутий; між очима невелика відстань; морда широка з широкими і короткими носовими кістками.

Поширення

Вид є ендеміком Китаю. Ареал обмежений трьома окремими ділянками високогірної тундри в горах Куньлунь.

Спосіб життя

Про спосіб життя цього виду пискух відомо небагато. Він мешкає на піщаних гірських луках на висоті 4200–4800 м над рівнем моря. Для цього регіону характерні такі види рослин, як Carex moocroftii і Stipa purpurea. Пискуха Козлова веде денний спосіб життя, віддає перевагу таким рослинам, як Oxytropis falcate, Androsace acrolasia і Myricaria prostrata sind. Риє неглибокі нори (максимальна глибина 30–40 см), живе сімейними групами, утворюючи колонії в 44–152 родини на гектар^[5].

У порівнянні з іншими видами пискух, дуже повільно розмножується. Самки народжують тільки раз на рік, від 4 до 8 дитинчат.

Збереження

МСОП вважає цей вид таким, що перебуває під загрозою зникнення, через його обмежений ареал менш ніж 5000 км², а також через різке скорочення популяції. Після того, як в 1894 році вид був описаний, він не спостерігався зоологами до 1980-х років.

Примітки

↑ Smith, A.T.; Johnston, C.H. (2008). Ochotona koslowi. The IUCN Red List of Threatened Species. IUCN. 2008: e.T15046A4489491. doi:10.2305/IUCN.UK.2008.RLTS.T15046A4489491.en. Процитовано 12 січня 2018.
↑ Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (Hrsg.): Ochotona koslowi in Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed).
↑ Bo Beolens, Michael Watkins, Michael Grayson: The Eponym Dictionary of Mammals. Johns Hopkins University Press, Baltimore 2009, ISBN 978-0-8018-9304-9, S. 229. (Google Books)
↑ Koslov’s Pika. In: Andrew T. Smith, Yan Xie: A Guide to the Mammals of China. Princeton University Press, 2008; S. 282–283. ISBN 978-0-691-09984-2.
↑ Joseph A. Chapman, John E. C. Flux (Hrsg.): Rabbits, Hares and Pikas. Status Survey and Conservation Action Plan. [Архівовано 2009-01-14 у Wayback Machine.] (PDF; 11,3 MB) International Union for Conservation of Nature and Natural Resources (IUCN), Gland 1990; S. 37. ISBN 2-8317-0019-1.

[iucn-1] Smith, A.T.; Johnston, C.H. (2008). Ochotona koslowi. The IUCN Red List of Threatened Species. IUCN. 2008: e.T15046A4489491. doi:10.2305/IUCN.UK.2008.RLTS.T15046A4489491.en. Процитовано 12 січня 2018.

[Wilson_&_Reeder_2005-2] Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (Hrsg.): Ochotona koslowi in Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed).

[Beolens_et_al._2009-3] Bo Beolens, Michael Watkins, Michael Grayson: The Eponym Dictionary of Mammals. Johns Hopkins University Press, Baltimore 2009, ISBN 978-0-8018-9304-9, S. 229. (Google Books)

[Smith_&_Yan_Xie_2009-4] Koslov’s Pika. In: Andrew T. Smith, Yan Xie: A Guide to the Mammals of China. Princeton University Press, 2008; S. 282–283. ISBN 978-0-691-09984-2.

[Chapman_&_Flux-5] Joseph A. Chapman, John E. C. Flux (Hrsg.): Rabbits, Hares and Pikas. Status Survey and Conservation Action Plan. [Архівовано 2009-01-14 у Wayback Machine.] (PDF; 11,3 MB) International Union for Conservation of Nature and Natural Resources (IUCN), Gland 1990; S. 37. ISBN 2-8317-0019-1.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]