Статут Ради Європи

Статут Ради Європи (також відомий як Лондонський договір (1949) ), підписаний 5 травня 1949 року, створив Раду Європи, як міжнародну організацію, відкриту для всіх європейських держав, яка присвятила себе «прагненню до миру, заснованого на справедливості та міжнародному співробітництві». ^[1] Статут визначає керівні принципи організації – дотримання прав людини, демократії та верховенства права, – а також повноваження та функціонування її двох статутних органів – Комітету міністрів та Парламентської асамблеї .

У 1949 році першими підписантами були Бельгія, Данія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Швеція та Велика Британія. На сьогоднішній день Статут підписали та ратифікували 46 європейських держав.

Не є членами такі країни, як : Білорусь, Казахстан та Ватикан ( Святий Престол ).

Росію було виключено з Ради Європи 16 березня 2022 року, після 26 років членства. Вона є єдина країна, яку виключали в історії Організації — через її агресію проти України та вторгнення до держави-члена, що вважається крайнім порушенням Статуту. ^[2]

Договір був зареєстрований в Організації Об'єднаних Націй 11 квітня 1951 року під номером договору I:1168, том 87, сторінка 103. ^[3]

• Перелік договорів Ради Європи
• Список договорів
• Гаазький конгрес (1948)
• Лондонські договори

1. ↑ Statute of the Council of Europe *. European Treaty Series - No. 1. London. 1949. Архів оригіналу за 9 червня 2024 — через rm.coe.int. Convinced that the pursuit of peace based upon justice and international co-operation is vital for the preservation of human society and civilisation;
2. ↑ The Russian Federation is excluded from the Council of Europe (Пресреліз). 16 березня 2022. Архів оригіналу за 12 червня 2024.
3. ↑ Statute of the Council of Europe. Signed at London, on 5 May 1949 (PDF). 11 квітня 1951. Архів (PDF) оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 14 вересня 2013 — через treaties.un.org.

• Статут Ради Європи