Тадеуш Петржиковський
Тадеуш Діонізій Петржиковський (псевдо «Тедді», 8 квітня 1917, Варшава[3] — 17 квітня 1991, Бєльсько-Бяла) — польський боксер, тренер, вчитель фізкультури, солдат Польської армії, один з перших в'язнів концтабору Освенцим (табір № 77)[4] Після війни виступав свідком на судовому процесі над Рудольфом Гессом. БіографіяВиріс в інтелігентній родині. Мати, Сильвіна Александра Беньковська, після навчання у вчительській семінарії графині Цецилії Платер-Жиберківни викладала у варшавській початковій школі.[5] Батько, Тадеуш старший, після закінчення факультету дорожнього та мостового будівництва Варшавського політехнічного університету, працював інспектором та проектантом розширення Варшавського залізничного узла.[3] У 6-річному віці почав навчання у державній середній школі ім. Станіслава Сташиця.[6] Брав активну участь у скаутському русі (16 Варшавський загін ім. Завіші Чарного).[7] Після смерті батька займався різною роботою для підтримки сім'ї, виконував малюнки для студентів Академії мистецтв та архітекторів.[8] У 1939 році закінчив школу екстерном.[9] Боксерська кар'єраБоксерську кар'єру розпочав ще учнем старшої школи. З 1934 року тренувався, зокрема, під керівництвом легендарного Фелікса Штамма у варшавському клубі «Легія»[10]. У своєму дебютному трираундовому поєдинку 25 лютого 1934 року поступився Сапсі Ротгольцу. У березні 1935 року став віце-чемпіоном Варшави, перемігши Антоні Чортека[11], але програв у фіналі Розенблюму.[12] 16 березня 1935 року здобув перемогу на міжнародному боксерському турнірі в Познані[13]. 14 квітня того ж року програв Споденкевичу в матчі Варшава — Лодзь[14]. У 1936 році допоміг варшавській «Легії» підвищитися з класу B до класу A.[15] 2 березня переміг Щурека у поєдинку з командою «Вавель».[15] Через травму Антоні Чортека здобув срібну медаль на міському чемпіонаті Варшави.[16] У березні 1936 року взяв участь у виїзному матчі в Бидгощі проти «Асторії», який закінчився перемогою з рахунком 9:7.[17] У вересні того ж року змагався з гравцем, на ім'я Козьолек — бій завершився внічию.[18] Друга світова війнаПісля початку Другої світової війни Тадеуш брав участь в обороні Варшави як курсант Навчального центру кавалерії. З 8 вересня 1939 року воював у 1-й Варшавській оборонній батареї лейтенанта Януша Лоніцького. Після капітуляції навесні 1940 року намагався дістатися до Франції, щоб вступити до Польської армії. Однак був заарештований угорською жандармерією на угорсько-югославському кордоні, переданий німцям і підданий тортурам у тюрмах Мушини, Нового Сонча та Тарнова.[19] 14 червня 1940 року його депортували першим транспортом в'язнів до концентраційного табору Аушвіц (Освенцим)[17] У таборі Тадеуш увійшов в історію як боксер, який вів бої в умовах концтаборів (Аушвіц-Біркенау, Нойєнгамме, Берген-Бельзен). У березні 1941 року провів свій перший бій в Освенцимі, перемігши капо Вальтера Дюнінга.[3] Загалом у цьому таборі провів, за різними оцінками, від 40 до 60 боїв, програвши лише одного разу — чемпіону Нідерландів у середній вазі Ліну Сандерсу[4] У таборі мав контакт з капітаном Вітольдом Пілецьким, приєднався до створеної ним Військової організації «Союз».[20] Кілька разів спілкувався з отцем Максиміліаном Кольбе, який навчав його стримувати емоції та агресію.[21] У 1943 році був переведений до табору Нойєнгамме.[22] На знак поваги Дюнінг подарував йому дві пари боксерських рукавичок у день від'їзду з Освенцима[3]. У Нойєнгамме провів близько 20 поєдинків, зокрема з німецьким боксером Карлом Готтенбахером.[3] 15 квітня 1945 року був звільнений британськими військами з Берген-Бельзена. Після звільнення вступив до 1-ї бронетанкової дивізії генерала Станіслава Мачека, де викладав фізичну підготовку солдатам і продовжував виступати на рингу. У 1946 році став чемпіоном дивізіону у своїй ваговій категорії.[23] Повоєнні роки1946 року повернувся до Польщі.[3] Через погіршення здоров'я, спричинене перебуванням у таборах, не зміг повернутися на довоєнний рівень у спорті. 1947 року свідчив на суді над Рудольфом Гессом.[24] 1 березня 1951 року став викладачем у Технікумі поліграфічної промисловості та школі № 68 у Варшаві, а з 1955 року — вчителем фізкультури у середній школі в Аніні, а також в інструктором ZHP у Вавері. 1958 року переїхав до Нового Торгу[[25], де у 1958—1962 роках працював тренером клубу KS Gorce. 1962 року оселився в Бєльсько-Бялій, де працював у міському комітеті з фізкультури та туризму.[26] Помер раптово 17 квітня 1991 року, похований 22 квітня на парафіяльному цвинтарі Божого Провидіння в Бєльсько-Бялій.[3][26] ПамятьВін став прототипом головного героя повісті «Боксер і смерть» Йозефа Гена, екранізованої словацьким режисером Петером Соланом у 1962 році. 2020 року Мацей Барчевський зняв художній фільм «Містр» («Хазяїн») про його життя в таборі, де роль Тедді виконав Пйотр Ґловацький.[22] Прем'єра фільму відбулася 27 серпня 2021 року.[23][24] Інші ролі виконали: Гжегож Малецький, Марцін Босак, Маріан Дзендзель, Пйотр Вітковський, Рафал Заверюха, Марцін Чарнік та Ян Шидловський. Історію Тадеуша Петржиковського буде показано в документальному фільмі про польський бокс «Ринг Вольні»[27][20][21]. У травні 2021 року в Музеї Другої світової війни в Гданську відкрилася виставка його картин — він малював усе життя.[25] Того ж року лодзинський репер Basti присвятив йому пісню «Тедді» з альбому «Особистий набір цінностей», на яку Адам Кавалек створив анімований кліп.[27][13] Примітки
Бібліографія
Посилання |
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
