«У цьому куточку світу» (яп.この世界の片隅に, Kono Sekai no Katasumi ni) — японський анімаційний воєнний драматичний фільм 2016 року, створений студією MAPPA, співавтором сценарію та режисером якого виступив Сунао Катабучі[4][5]. Персонажі були розроблені Хіденорі Мацубарою, а музика написана Котрінго[6]. Фільм заснований на однойменній манзі, написаній і проілюстрованій Фумійо Коно[7][8]. Прем’єра в Японії відбулася 12 листопада 2016 року[9]. У червні 2016 року Animatsu Entertainment отримала права на глобальне розповсюдження фільму[10][11].Компанія Shout! Factory придбала права на розповсюдження в Північній Америці, і фільм вийшов у кінотеатрах США 11 серпня 2017 року у співпраці з Funimation Films[12]. Розширена версія фільму під назвою «У цьому (та інших) куточках світу» (яп.この世界の（さらにいくつもの）片隅に, Kono Sekai no (Sara ni Ikutsumono) Katasumi ni) вийшла 20 грудня 2019 року.
Дія фільму відбувається у 1930-1940-х роках у Хіросімі та Куре в Японії, приблизно за десять років до і після атомного бомбардування Хіросіми, але переважно у 1944-45 роках. У фільмі чітко показані природа та традиційна культура Японії, які контрастують із жорстокими та безповоротними сценами, спричиненими війною. Хоча це вигадана історія, офіційний путівник до фільму стверджує, що епізоди та фон сюжету базуються на фактах і реальних подіях втраченого довоєнного міського ландшафту Хіросіми, пошкодженого під час бомбардування, що було досліджено командою виробництва[13].
Сюжет
Молода дівчина на ім'я Судзу живе в приморському містечку під назвою Еба[a] поблизу Хіросіми. Одного дня Судзу малює картину для свого однокласника Тецу, який дивиться на море і сумує через загибель свого брата, що потонув під час служби моряком. У 1943 році 18-річна Судзу виходить заміж за молодого військового службовця Шюсаку, якого колись зустрічала в дитинстві, і переїжджає до його родини в Куре[b], велике військове портове місто за 15 миль від Хіросіми. Поки вона звикає до свого нового життя, загроза війни на Тихому океані починає нависати над мешканцями міста.
Будинок Судзу і Шюсаку розташований на пагорбі з видом на місто та на Об’єднаний флот у гавані. Час від часу у них гостюють невістка Кейко та племінниця Харумі. Через дефіцит продуктів уряд вводить продуктові норми. Починаються підготовки до евакуації та попередження про повітряні нальоти американських військ. Судзу, як домогосподарка у тонарігумі[c] чергує при розподілі продуктів, відвідує навчання з захисту від повітряних нападів та виконує інші воєнні завдання.
У грудні 1944 року Тецу, тепер моряк Імператорського флоту, навідується до Судзу. Розуміючи, що це може бути їхня остання зустріч, Шюсаку залишає їх наодинці поговорити. Хоч Тецу й зізнається Судзу в коханні, вона відповідає, що любить свого чоловіка понад усе. Наступної весни Шюсаку призивають до флоту, і він розташовується з військами в місті Отаке за 40 миль від них.
У 1945 році американці починають повітряні нальоти на материкову частину Японії; у Куре літаки ВМС США бомблять порт. Судзу втрачає брата Йоічі, втрачає свою праву руку, а племінницю Харумі вбиває бомба з відкладеним часом вибуху. Після падіння в депресію Судзу вирішує повернутися в безпечне рідне місто, але від’їзд затримується через візит до лікаря. Вранці Судзу і Кейко помічають дивне світло, а потім раптом відчувають землетрус. Радіо не працює, і вони бачать високу хмару диму в напрямку Хіросіми. Незабаром дізнаються, що на місто впала нова, руйнівна бомба, яка забрала безліч життів. Деякий час Судзу не може отримати інформацію про своє рідне місто.
Через кілька днів у радіозверненніімператор Японії оголошує про кінець війни Судзу, яка звикла зосереджуватися на виживанні родини, змушена прийняти втрати і занурюється у відчай. Американські війська окуповують Куре, забезпечуючи місцеве населення їжею. Судзу відвідує дім своєї бабусі Іто в Кусацу[d], сільському містечку на захід від Хіросіми та за межами ураженої зони, щоб побачити свою сестру Сумі, єдину, хто вижив з родини Судзу. Сумі повідомляє їй про долю їхніх батьків: їхня мати поїхала за припасами і, як вважається, загинула миттєво від першого вибуху та ударної хвилі бомби, тоді як їхній батько помер через кілька місяців, захворівши та піддавшись можливому радіаційному отруєнню. Сама Сумі тяжко захворіла від радіації. Шюсаку повертається та возз'єднується із Судзу. Вони знаходять дівчинку-сироту та усиновлюють її. Судзу поступово повертає жагу до життя завдяки підтримці та любові друзів і родини. У фінальних титрах показано, як їхня прийомна донька виростає в будинку Ходжьо, шиючи одяг за допомогою Судзу в повоєнній Японії.
Персонажі
Судзу Ходжьо (у дівоцтві Урано) — головна героїня, вийшла заміж у підлітковому віці та переїхала з рідної Хіросіми до дому Шюсаку в Куре. Невинна й наївна, добре малює. Докладала багато зусиль, щоб подолати труднощі під час війни, але згодом зазнала трагедії.
Шюсаку Ходжьо — чоловік Судзу. Серйозний і мовчазний. Судовий чиновник Військового трибуналу в Куре. Старший за Судзу на чотири роки
Харумі Куромура – дівчинка приблизно п'яти років. Племінниця Судзу, донька Кейко. Загинула під час бомбардування Куре американськими силами, коли гуляла разом із Судзу.
Кейко Куромура – сестра Шюсаку та вдова. Мати Харумі. Має також сина на ім’я Хісао, якого забрала родина покійного чоловіка як спадкоємця, тож Кейко втратила право його бачити.
Тецу Мідзухара – друг Судзу з дитинства. У нього залишилися гарні спогади про Судзу. Насправді закоханий у неї. Моряк японського крейсера «Аоба»
Сумі Урано – молодша сестра Судзу. Згодом тяжко захворіла внаслідок опромінення після атомного бомбардування Хіросіми.
Ентаро Ходжьо — батько Шюсаку. Інженер військово-морського арсеналу Хіро.
Сан Ходжьо – мати Шусаку. Має травму ноги, яка обмежує її у виконанні домашньої роботи. Припускається, що Шюсаку одружився з Судзу, щоб вона могла допомагати родині, але він це заперечує.
Джюро Урано – батько Судзу. Володів сімейним бізнесом з вирощування та торгівлі морськими водоростями, згодом став фабричним робітником. Помер від наслідків радіації після атомного бомбардування Хіросіми.
Кісено Урано – мати Судзу. Зникла безвісти після атомного бомбардування в Хіросімі, ймовірно загинула.
Йоічі Урано – старший брат Судзу. Солдат, відправлений на один із південних островів Тихоокеанського театру бойових дій. Повідомлено, що загинув у бою.
Рін Шіракі – куртизанка, яка працює в кварталі червоних ліхтарів Куре. У дитинстві ховалася на даху будинку бабусі й дідуся Судзу, де вперше коротко зустріла Судзу, яка пригостила її кавуном. Пізніше знову зустрічається з Судзу в Куре, коли та загубилась, повертаючись додому. Між ними зав’язується дружба. Невідомо для Судзу, Шюсаку мав стосунки з Рін, і це згодом викликає напруження в її шлюбі. Судзу почувається гіршою за Рін, але все одно просить Шюсаку дізнатися, чи жива вона, коли чує, що район, де жила Рін, був бомбардований. Судзу знаходить повністю зруйнований бордель і розуміє, що Рін загинула.
Виробництво
Персонажі носили монпе (жіночі штани, зображені в 1937 році) взимку 1943 року, оскільки було дуже холодно, а шкарпеток табі не було[14].
Проєкт було оголошено у серпні 2012 року, а краудфандинг розпочався у березні 2015 року для збору коштів[15]. Кампанія виявилася успішною: було залучено рекордні для Японії 3 374 учасники, а зібрані 39 мільйонів єн[16] перевищили початкову мету у 20 мільйонів єн[17]. Ще один збір, щоб відправити Катабучі за кордон для рекламування фільму, розпочався 22 листопада 2016 року і досяг мети у 10 мільйонів єн всього за одинадцять годин[18].
Режисер Сунао Катабучі прагнув додати якомога точніші деталі до фону фільму, наприклад, один кадр, над яким працювали понад 20 разів, щоб його ідеально відтворити. Для цього він використовував аерофотознімки, щоб оцінити розміри магазину, та брав інтерв’ю у понад десяти літніх мешканців[14].
25 липня 2018 року офіційний акаунт фільму в Twitter оголосив, що фільм отримає розширену версію під назвою ««У цьому (та інших) куточках світу» (яп.この世界の（さらにいくつもの）片隅に, Kono Sekai no (Sara ni Ikutsumono) Katasumi ni) . Спочатку його планували випустити в кінотеатрах Японії в грудні 2018 року, але його було відкладено до 20 грудня 2019 року[19][20][21]. Розширена версія приділяє більше уваги стосункам між Рін, Шюсаку та Судзу, та містить приблизно 40 хвилин додаткового матеріалу.
Сприйняття
Кінопрокат
У перший вікенд після прем’єри фільм посів 10-те місце в японському прокаті, дебютувавши у 63 кінотеатрах по всій Японії та зібравши загалом 47 мільйонів єн із 32 032 проданих квитків[22]. Станом на 25 березня 2017 року фільм зібрав понад 2,5 мільярда єн із 1,9 мільйона глядачів[23].
Думки критиків
На вебсайті агрегатора рецензійRotten Tomatoes фільм має рейтинг схвалення 97% на основі 74 рецензій. Критичний консенсус вебсайту гласить: «Фільм пропонує унікальну точку зору на часто зображуваний період історії, що додатково вирізняється прекрасною мальованою анімацією»[24]. На Metacritic фільм має середньозважений бал 73 зі 100 на основі 21 критика, що свідчить про «загалом схвальні відгуки»[25]. На AlloCiné фільм має середній бал 4,3/5 на основі 21 критика, посідаючи дев'яте місце серед фільмів, випущених у 2016 році[26][27].
Сара Ворд із Screen International високо оцінила візуальну естетику та сценарій фільму, назвавши їх «зворушливими та захопливими». У своїй рецензії вона підсумувала: «„У цьому куточку світу“ — це безперечно прекрасна, така, що розчулює до глибини душі, анімаційна стрічка, але водночас вона усвідомлює, що мальовничі краєвиди та приємні відчуття — лише частина картини»[28]. У огляді для TheWrap Ден Каллаган охарактеризував фільм як «красивий, але нерівномірний», висловивши критику щодо сценарію, хоча й додав, що стрічка «безперечно викличе усмішку»[29].
Похвали
«У цьому куточку світу» отримав 40-ту премію Японської академії кіно за найкращий анімаційний фільм, 90-ту нагороду Кінема Дзюмпо Best 10 за найкращий японський фільм як другий в історії анімаційний фільм, приз журі на 41-му Міжнародному фестивалі анімаційного кіно в Аннесі, а також був номінований на 45-ту премію «Енні» за найкращий незалежний анімаційний фільм.
Сунао Катабучі отримав Премію Міністра освіти, культури, спорту, науки і технологій Японії у категорії «Кіно» на 67-й Премії за заохочення мистецтва, 59-ту премію «Блакитна стрічка» за найкращу режисуру, ставши першим режисером анімаційного фільму, який здобув цю нагороду, а також премію «Кінема Дзюмпо Best 10» за найкращого японського режисера на 90-й церемонії — знову ж таки як перший режисер анімаційного фільму, удостоєний цієї відзнаки.
65-ту премію Кікучі Кана було присуджено команді фільму, до складу якої входили і учасники збору.
На 21-й церемонії вручення премій Онлайн-спілки кінокритиків фільм був номінований у категорії найкращий анімаційний фільм, але поступився перемогою стрічці «Коко»[30].
↑Еба був невеликим рибальським містечком, розташованим у дельті на південь від міста Хіросіма. Він був відомий вирощуванням норі (їстівних водоростей) та устриць. Але у 1943 році рибальський бізнес майже зупинився, оскільки на новоздобутій землі на південь від Еби було засновано військовий завод. У 1945 році Еба постраждав від атомного бомбардування — багато людей загинули або були поранені. Не всі райони міста були зруйновані, і були виживші, адже місто знаходилося приблизно за 3 км від епіцентру вибуху. Після війни завод, який став цивільним підприємством корпорації Mitsubishi Heavy Industries, продовжує виробляти машинне та транспортне обладнання. Назва міста Еба збереглася і нині у районі Нака міста Хіросіма.
↑Куре був великим портовим містом, розташованим за годину їзди потягом від Хіросіми. Порт виходить на Внутрішнє Японське море (Сето), і він широко відомий як найбільша військова база Імперського японського флоту. Після війни Куре також став відомий цивільним суднобудівним заводом корпорації IHI.
↑Тонарігумі — це сусідська асоціація взаємодопомоги, яка добровільно організовувалася в історії Японії. Ця система була запроваджена урядом Японії в 1940 році по всій країні з метою більш жорсткого контролю над суспільством у воєнний період.
↑Кусацу був невеликим рибальським містечком, розташованим на захід від Хіросіми. Оскільки воно знаходилося поза зоною ураження вибуху в місті Хіросіма, Кусацу та його жителі не постраждали від атомного бомбардування. Через деякий час після війни Кусацу (разом з кількома іншими сусідніми містечками) було включено до складу нинішнього району Нісі міста Хіросіма. Для уточнення: як Кусацу в префектурі Гунма, так і Кусацу в префектурі Сіґа не є тим самим Кусацу, що поблизу Хіросіми.
↑映像作品等選定一覧（平成28年10月）(яп.). Ministry of Education, Culture, Sports, Science and Technology. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
↑BARRY WURST II (13 січня 2018). THE HAWAII FILM CRITICS SOCIETY 2017 LIST. The Hawaii Film Critics Society. Архів оригіналу за 2 січня 2021. Процитовано 14 січня 2018.
