Хіджаб Хіджа́б (араб. حجاب — покривало, завіса) — жіночий одяг в ісламі, головне призначення якого — приховати фігуру, обриси тіла жінки. Хоча хіджаб передбачає покриття всього тіла та голови, крім обличчя та долонь (саме така форма є обов'язковою), нерідко мусульманки закривають навіть обличчя та долоні. Носіння хіджаба не є нововведенням ісламського законодавства (шаріату) — воно було у приписах і до появи ісламу. Навіть у християн за неносіння головного покривала було заведене покарання. Неносіння хіджаба вважається гріхом, тому мусульмани, котрі дотримуються законів релігії, часто виступають на захист хіджаба. За неносіння хіджаба в ряді мусульманських суспільств передбачене покарання (т. зв. поліція моралі, див. Жінки при Талібані та Магса Аміні). Законодавство деяких країн (Туніс, Франція) забороняє носити хіджаб у громадських закладах (таких, як школи й університети), а також у державних установах. ЕтимологіяАрабське слово хіджаб (араб. حجاب) — це віддієслівний іменник, що походить від дієслова ﺣَﺠَﺐَ (хаджаба), від трилітерного кореня ح ج ب (H-J-B), який утворює великий клас слів, які переважно пов’язані з поняттями приховати, приховати, заблокувати.[1][2] В ісламському писанніКоранВ аятах Корану, що стосуються дрескодів, використовується термін хімар, що перекладається як «покривало» англійською мовою (але, на думку деяких, головний убір[3][4]) і джильбаб (сукня або плащ), а не хіджаб.[5][nb 1] Приблизно шість віршів конкретно стосуються того, як жінка повинна одягатися і ходити в громадських місцях.[6] Мусульманські вчені розійшлися в думках щодо того, як слід застосовувати ці вірші: одні стверджували, що хустка потрібна, а інші стверджували, що хустка не потрібна.[7] Найяскравіші вірші про вимогу скромного одягу — сура 24:30–31, яка говорить як чоловікам, так і жінкам одягатися та поводитися скромно, з більш детальною інформацією про скромний одяг, зосередженою на жінках.[8][9]
Слово хімар у контексті цього вірша перекладається як просто «покривало», яке використовується для людей.[3][10][4] Такі головні убори носили жінки в Аравії з приходом ісламу в основному для захисту від спекотного сонця і пустелі. [11] Коран 33:59 каже Мухаммеду попросити членів своєї родини та інших мусульманок носити верхній одяг, коли вони виходять, щоб їх не турбували:[9]
Ісламські коментатори загалом погоджуються, що цей вірш стосується сексуальних домагань до жінок Медіни. Також видно, що воно відноситься до вільної жінки, для чого Табарі цитує Ібн Аббаса. Ібн Касір стверджує, що джилбаб відрізняє вільних мусульманських жінок від джагіліїв, тому інші чоловіки знають, що вони вільні жінки, а не рабині чи повії, вказуючи на те, що покривання не стосується немусульман. Він цитує коментар Суф’яна аль-Таврі про те, що хоча це можна розглядати як дозвіл дивитися на немусульманських жінок, які прикрашають себе, це заборонено, щоб уникнути хтивості. Аль-Куртубі погоджується з Табарі щодо того, що цей аят призначений для тих, хто вільний. Він повідомляє, що правильним є те, що джилбаб покриває все тіло. Він також цитує Сахабу, в якій говориться, що це не довше, ніж ріда (шаль або обгортка, яка покриває верхню частину тіла). Він також повідомляє про думку меншості, яка вважає нікаб або головний убір джилбабом. Ібн Арабі вважав, що надмірне покриття унеможливить впізнання жінки, про що згадується у вірші, хоча і Куртубі, і Табарі погоджуються, що слово «розпізнавання» означає розрізнення вільних жінок.[12] Деякі вчені, а саме Ібн Хайян, Ібн Хазм and Насируддін аль-Албані поставили під сумнів загальне пояснення аяту. Хайян вважав, що «віруючі жінки» стосуються як вільних жінок, так і рабів, оскільки останнім легше спокушати хіть, і їх виключення чітко не вказано. Хазм також вважав, що це охоплює рабів-мусульман, оскільки це порушує закон про заборону розбещення рабині чи блуду з нею, як із вільною жінкою. Він заявив, що все, що не приписується Мухаммаду, слід ігнорувати.[12] Слово хіджаб у Корані відноситься не до жіночого одягу, а до просторової перегородки або завіси.[5] Іноді його вживання є буквальним, як у вірші, який стосується ширми, яка відокремлювала дружин Мухаммеда від відвідувачів його дому (33:53), тоді як в інших випадках це слово означає розділення між божеством і смертними (42:51), грішниками. і праведні (7:46, 41:5), віруючі і невіруючі (17:45), і світло від темряви (38:32).[5] Інтерпретації хіджабу як відокремлення можна класифікувати на три типи: як візуальний бар’єр, фізичний бар’єр та етичний бар’єр. Візуальний бар'єр (наприклад, між родиною Мухаммеда та навколишньою громадою) слугує для того, щоб щось приховати від очей, що робить акцент на символічній межі. Фізичний бар'єр використовується для створення простору, який забезпечує комфорт і приватність для окремих осіб, наприклад, для елітних жінок. Етичний бар'єр, такий як вираження чистоти сердець щодо дружин Мухаммеда та чоловіків-мусульман, які їх відвідують, робить щось забороненим.[6] ХадисДжерела хадисів уточнюють деталі хіджабу для чоловіків і жінок, виклад віршів Корану, які приписуються сахабу, і є основним джерелом, яке використовували мусульманські вчені-правознавці для отримання своїх рішень[13][14][15] Про це повідомляється в Сахіх аль-Бухарі з авторитету Аїші:
Аїша також повідомила, що коли Коран 24:31 було відкрито,
Подібним хадисом є Абу Дауд Шаблон:Hadith-usc, який описує, що у відповідь на ці вірші «жінки Ансар вийшли так, наче ворони висять у них над головами». Хоча ці перекази стосуються чорного одягу («ворони на їхніх головах»), інші перекази вказують на те, що дружини пророка також носили інші кольори, наприклад жовтий або рожевий.[18][12] Інші хадиси про хіджаб становлять:
Країни, де носіння хіджабу є обов'язковимПершою серед таких країн є Саудівська Аравія, в якій жінки повинні обов'язково носити хіджаб тільки чорного кольору разом із нікабом. У цій країні хіджаб і нікаб називаються «ісламським одягом». Також носіння хіджаба є обов'язковим в Іран, де його ще називають «чадра». В 2023 році Іран подвоїв зусилля, щоб зобов’язати жінок носити хіджаб, попри постійні акти непокори жінок ісламському дрес-коду[20]. У кількох мусульманських країнах світу, серед яких Афганістан, Ірак, Малайзія та Судан, форми одягу жінок чітко прописані в законодавстві. В інших країнах2024 року в Таджикистані президент Емомалі Рахмон заборонив продаж та носіння одягу, «чужої національної культури», зокрема, хіджабу[21]. Покарання за відмову від носіння хіджаба та феміністичний спротив
В культуріУ листопаді 2017 року компанія Mattel представила нову ляльку Барбі у хіджабі, прототипом якої стала американська фехтувальниця Ібтіхадж Мухаммад, що виступала на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро в традиційному мусульманському одязі та здобула бронзову медаль[22]. Див. також Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хіджаб Джерела
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
