Церква Сан-Франциско
Церква Сан-Франсиско[2] (порт. Igreja São Francisco de Assis) — католицька церква, що знаходиться в адміністративному районі Пампулья міста Белу-Оризонті, штат Мінас-Жерайс в Бразилії. Національна пам'ятка (ID 373). ІсторіяЦерква Сан-Франсиску була побудована в 1943 році як один з архітектурних елементів адміністративного району Пампулья, будівництво якого почалося в 1940 році навколо однойменного штучного озера. Ініціатором будівництва Пампульі був мер Белу-Орізонті Жуселіну Кубічек, майбутній президент Бразилії. Церква є одним із найвідоміших зразків бразильського модернізму . Вона була побудована за проєктом архітектора Оскара Німеєра та інженера Жуакіна Кардозу . Архітектурний стиль храму та його розписи від початку викликали негативну реакцію архієпископа архієпархії Белу-Орізонті Антоніу Дус Сантус Кабрала. Він заявив, що храм непридатний для богослужінь . Протягом 14 років у церкві не дозволяли проводити богослужіння через її вкрай незвичайні форми та розписи. З певних ракурсів форма храму нагадує серп та молот (відомо, що Німеєр був переконаним комуністом).[3] Наступник Жуселіну Кубічека на посаді мера після невдалих спроб зруйнувати храм наповнив приміщення церкви предметами культу різних напрямів мистецтва. Пізніше храм перейшов у власність Національного департаменту художньої та історичної спадщини. Після того, як храм було відреставровано у 1958 році, єпископ архієпархії Белу-Орізонті освятив церкву у квітні 1959 року. АрхітектураЗовнішні стіни розписані Кандіду Портінарі (фігуративний розпис, святий Франциск проповідує рибам) та Паулу Вернеком (абстрактний розпис). Сад довкола церкви спроєктований Роберту Бурле-Марксом . Церква стоїть на березі озера і виконана із залізобетону . За формою вона нагадує авіаційний ангар з дахом параболічної форми та двома бічними прибудовами. Біля будівлі церкви поставлена дзвіниця у формі призми, що розширюється догори. В інтер'єрі церкви розташовано чотирнадцять живописних панелей, виконаних Портінарі. Статус спадщиниЦерква Святого Франциска Ассізького була визнана об'єктом спадщини Державним інститутом історичної та художньої спадщини Мінас-Жерайс (IEPHA-MG) з 1984 року[4], Національним інститутом історичної та художньої спадщини (IPHAN) з 1997 року,[4] і Муніципальною радою культурної спадщини Мінас-Жерайс.[5] Церква Святого Франциска Ассізького стала об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО в липні 2016 року. Вона є частиною сучасного ансамблю Пампулї, включеної до списку ЮНЕСКО колекції будівель Німейєра в Пампулї[6].  Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
