Шукріє Султан

Шукріє Султан
Шукріє Султан
осман. شکریه سلطان‎
Ім'я при народженні	осман. خديجه شُكريَّه سلطان
Народилася	24 лютого 1906 ; Стамбул, Османська імперія
Померла	1 квітня 1972 (66 років) ; Стамбул, Туреччина
Поховання	Мавзолей Махмуда II
Країна	Османська імперія; Туреччина
Місце проживання	Бейрут; Каїр
Діяльність	аристократка
Знання мов	османська і арабська
Рід	Османи
Батько	Şehzade Yusuf Izzeddind
У шлюбі з	Ахмад аль-Джабір ас-Сабах
Діти	Princess Fariha Al-Ahmad of Kuwaitd
Нагороди
	; ; ;

Шукріє Султан (тур. Hatice Şükriye Sultan; осман. خدیجه شکریه سلطان ; 24 лютого 1906 — 1 квітня 1972) — османська принцеса, дочка спадкоємця престолу Шехзаде Юсуфа Ізеддіна, сина султана Абдул-Азіза та Леман Ханім.

Раннє життя

Шукріє Султан народилася 24 лютого 1906 року на віллі свого батька в Чамлиджі. Її батьком був Шехзаде Юсуф Ізеддін, а мати — Леман Ханім.^[1] Вона була другою дитиною і старшою дочкою її батька і старшою дитиною її матері. У неї було двоє молодших братів і сестер, брат Шехзаде Мехмед Нізамеддін, молодший за неї на два роки, і сестра Міхріша Султан, молодша за неї на 10 років. Вона була онукою Абдул-Азіза і Дюррунев Кадін^[2].

Перший шлюб

Шукріє Султан стала дружиною свого двоюрідного брата Шехзаде Мехмеда Шерафеддіна^[3], сина Шехзаде Селіма Сулеймана та онука султана Абдул-Меджида I. Весілля відбулося 14 листопада 1923 року на віллі Нішанташі. Під час вигнання султанської сім'ї в березні 1924 року Шукріє та її чоловік переїхали до Парижа, де прожили до 1925 року^[4], а потім до Бейрута, де вони розлучилися^[4] у 1927 році^[2].

Другий шлюб

4 вересня 1935 року стала дружиною Ахмада Аль-Джабера Аль-Сабаха в Каїрі, Єгипет. Вони розлучилися в 1937 році.

10 лютого 1938 року вона була заручена з Мідхат-беєм, сином Зівер-паші^[5]^[6]. Проте шлюб так і не відбувся^[5]^[6] У 1944 році вона стала на бік Шехзаде Омера Фарука, коли рада обрала Шехзаде Ахмеда Ніхада главою сім'ї.^[7].

Третій шлюб

У квітні 1949 року стала дружиною Мехмеда Шефіка Зію (1894—1980)^[3], громадянина США, родом з етнічної групи турків-кіпріотів.^[5]^[6] У 1952 році вона, її чоловік і її сестра повернулися до Стамбула після скасування закону про вигнання для принцес. Тут вона оселилася у віллі Чамліджа^[8]^[9].

Смерть

Шукріє Султан померла 1 квітня 1972 року у 66 років і була похована в мавзолеї свого прадіда Султана Махмуда II, в Діваніолу, Стамбул^[2]. Згодом Мехмед Шефік одружився з Неслішею Султан, дочкою Шехзаде Мехмеда Абдулкадіра.^[10]

Нагороди

Орден дому Османа^[11]
Орден Милосердя 1 ступеня^[11]^[12]
Орден Пошани^[11]

Родовід

8. Махмуд II

4. Абдул-Азіз

9. Пертевніял Султан

2. Шехзаде Юсуф Ізеддін

10. Махмуд Дзяпш-Шпа

5. Дюррунев Кадін

11. Халіме Чікотуа

1. Шукріє Султан

3. Леман Ханім

Примітки

↑ Reşad, Ekrem; Osman, Ferid (1911). Musavver nevsâl-i Osmanî. с. 68.
↑ ^а ^б ^в Adra, Jamil (2005). Genealogy of the Imperial Ottoman Family 2005. с. 15, 27.
↑ ^а ^б Vâsıb, Ali; Osmanoğlu, Osman Selaheddin (2004). Bir şehzadenin hâtırâtı: vatan ve menfâda gördüklerim ve işittiklerim. YKY. с. 441. ISBN 978-9-750-80878-4.
↑ ^а ^б Milanlıoğlu, Neval (2011). Emine Naciye Sultan'ın Hayatı (1896-1957). с. 13 r. 55, 126—27.
↑ ^а ^б ^в Ercüment Ekrem Talu; Tahsin Yıldırım (2005). Şehzade Yusuf İzzeddin öldürüldü mü, intihar mı etti?. Selis. с. 16. ISBN 978-975-8724-47-5.
↑ ^а ^б ^в Tahsin Yıldırım (2006). Veliaht Yusuf İzzeddin. Çatı Yayıncılık. ISBN 978-975-8845-21-7.
↑ Bardakçı, Murat (2017). Neslishah: The Last Ottoman Princess. Oxford University Press. с. 207. ISBN 978-9-774-16837-6.
↑ Türkiye Ekonomik ve Toplumsal Tarih Vakfı (1994). İstanbul ansiklopedisi. Kültür Bakanlığı. с. 536. ISBN 978-9-757-30607-8.
↑ Kurşun, Zekeriya (2005). Üsküdar Sempozyumu: Bildiriler. Üsküdar Belediyesi. с. 344. ISBN 978-9-759-20195-1.
↑ Bardakçı, Murat (2008). Son Osmanlılar: Osmanlı hanedanının sürgün ve miras öyküsü. İnkılâp. с. 176. ISBN 978-9-751-02616-3.
↑ ^а ^б ^в Virgül, Issues 80-83. Pusula Yayıncılık. 2005. с. 41.
↑ Fritz Rudolf Künker GmbH & Co. KG. Künker Auktion 299 - Orden und Ehrenzeichen aus aller Welt: Das Osmanische Reich, The Ottoman Collection, Teil 2. Numismatischer Verlag Künker. с. 146—147.

[1] Reşad, Ekrem; Osman, Ferid (1911). Musavver nevsâl-i Osmanî. с. 68.

[abc-2] а ^б ^в Adra, Jamil (2005). Genealogy of the Imperial Ottoman Family 2005. с. 15, 27.

[vasib-3] а ^б Vâsıb, Ali; Osmanoğlu, Osman Selaheddin (2004). Bir şehzadenin hâtırâtı: vatan ve menfâda gördüklerim ve işittiklerim. YKY. с. 441. ISBN 978-9-750-80878-4.

[neval-4] а ^б Milanlıoğlu, Neval (2011). Emine Naciye Sultan'ın Hayatı (1896-1957). с. 13 r. 55, 126—27.

[TaluYıldırım2005-5] а ^б ^в Ercüment Ekrem Talu; Tahsin Yıldırım (2005). Şehzade Yusuf İzzeddin öldürüldü mü, intihar mı etti?. Selis. с. 16. ISBN 978-975-8724-47-5.

[Yıldırım2006-6] а ^б ^в Tahsin Yıldırım (2006). Veliaht Yusuf İzzeddin. Çatı Yayıncılık. ISBN 978-975-8845-21-7.

[7] Bardakçı, Murat (2017). Neslishah: The Last Ottoman Princess. Oxford University Press. с. 207. ISBN 978-9-774-16837-6.

[8] Türkiye Ekonomik ve Toplumsal Tarih Vakfı (1994). İstanbul ansiklopedisi. Kültür Bakanlığı. с. 536. ISBN 978-9-757-30607-8.

[9] Kurşun, Zekeriya (2005). Üsküdar Sempozyumu: Bildiriler. Üsküdar Belediyesi. с. 344. ISBN 978-9-759-20195-1.

[10] Bardakçı, Murat (2008). Son Osmanlılar: Osmanlı hanedanının sürgün ve miras öyküsü. İnkılâp. с. 176. ISBN 978-9-751-02616-3.

[vurgul-11] а ^б ^в Virgül, Issues 80-83. Pusula Yayıncılık. 2005. с. 41.

[def-12] Fritz Rudolf Künker GmbH & Co. KG. Künker Auktion 299 - Orden und Ehrenzeichen aus aller Welt: Das Osmanische Reich, The Ottoman Collection, Teil 2. Numismatischer Verlag Künker. с. 146—147.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]