Юозас Тумас
Юо́зас Ту́мас (лит. Juozas Tumas; 20 вересня 1869, Малайшяй, Вількомирський повіт, Ковенська губернія, тепер Литва — 29 квітня 1933, Каунас) — литовський письменник, драматург, критик, публіцист, літературознавець, церковний та громадський діяч. Відомий за псевдонімом Юо́зас Ва́йжгантас лит. Juozas Vaižgantas). Життєпис Народився у селянській родині на сході Литви, неподалік від містечка Сведасай. Навчався у Дюнабурзькій реальній гімназії (1881—1888). Виховувався на литовських періодичних виданнях, заборонених московською цензурою. 1888—1893 — навчався у Каунасі в Каунаській духовній семінарії. Після закінчення призначений вікарієм католицького приходу у Мітаве. Підключився до громадської діяльності, у 1896—1904 керував виданням клерикальної газети „Tėvynės sargas“ («Страж Батьківщини»; редактор з 1897). Церковна влада, невдоволена його діяльністю, почала зміщати по різних місцях. 1906—1911 — жив у Вільно і працював у редакціях газет «Вильняус жініос» („Vilniaus žinios“; «Віленські вєесті», 1907), «Вільтіс» („Viltis“; «Надія», 1907—1911), пізніше — «Ріто гарсас» („Ryto garsas“; «Ранковий голос», 1914). У 1911 побував у США. у 1914 був переведений до Риги, де редагував газету «Рігос гарсас» („Rygos garsas“; «Голос Риги»). Під час Першої світової війни у 1915 в Петрограді брав участь у діяльності комітету надання допомоги литовським біженцям. Став засновником Партії національного прогресу (Tautos Pažangos Partija), брав участь у представницьких зібраннях литовців у Петрограді («Петроградський сейм») і Стокгольмі. У 1918 повернувся до Литви і у Вільні взяв участь у роботі комітету допомоги біженцям, видавав газету «Летувос айдас» („Lietuvos aidas“; «Ехо Литви»), в 1919 почав видання газети «Непріклаусома Летува» („Nepriklausoma Lietuva“; «Незалежна Литва»). У 1920 переїхав до Каунаса. Був призначений ректором костела Вітовта Великого (до 1932). Одночасно працював на Гуманітарному факультеті Литовського університету в Каунасі (з 1930 йменувався Університетом Вітовта Великого): у 1922—1929 читав лекції по історії литовської літератури. У 1929 удостоєний звання почесного доктора. Крім того, писав художні публіцистичні твори, редагував різні газети і журнали, брав участь у діяльності чисельних політичних, громадських, культурних організацій. Подорожовав по Італії (1931) та Швеції (1932). У 1932—1933 голова Спілки литовських письменників. Похований у костелі Вітовта Великого у Каунасі. Літературна діяльністьОдин із найпродуктивніших і багатогранних литовських письменників, майстер прози. Почав писати вірші і прозу ще в реальній гімназії. Навчаючись у семінарії, почав співробітничати у клерикальних виданнях. На ранньому етапі творчості писав головним чином дрібні нариси, невеликі за розміром драматичні і прозаїчні твори. Вони увійшли у збірник «Картини» (1902), «Сценічні картини», «Алегоричні картини» (1906—1916). Цикл оповідань про стражданні людей під час війни об'єднаний у «Картини війни» (1914—1917). У перші ряди литовської літератури Вайжгантас висунувся у 1920-ті рр., коли звернувся до створення оповідань «Дядьки і тітки» (1921, найпопулярніший твір), «Виродок», «Німий» (1930), «Жемайтський Робінзон» (1932), романа «Рак сім'ї» (1927—1929) про життя конвенської інтелігенції в останнє десятиліття XIX ст., епопеї «Проблески. Картини боротьби за культуру» (варіант перекладу назви «Просвіти»; 1918—1920). Тритомний роман «Проблески» своєрідна епопея литовського національного відродження і життя Литви у роки революції 1905. За структурою роман не має єдиної фабули, а складається із цілої низки самостійних оповідань, що об'єднані загальною темою національного життя Литви. Епопеєю Тумас-Вайжгантас зайняв місце у перших рядах стилістів литовської прози завдяки насиченій мові, образотворчим засобам, які брав із повсякденного життя і побуту, вмінню спіймати характерні риси змальованих явищ і побуту, широкої галереї живописних портретів. Критико-літературознавча діяльністьЗа матеріялами своїх університетських лекцій видав біографічні нариси про Майроніса, Антанасе Баранаускасе, Вінцаса Кудирке, писав статті про А. Венажіндісе, Венуоліса, Пеледі Лаздину і багато інших литовських письменників. Прискіпливо збирав документально-фактичний матеріал для своїх історико-літературних праць, які залишають важливим джерелом свідчень для досліджень литовської літератури. Видання
Переклади творів Тумаса на інші мови
Пам'ятьУ квартирі, в який жив письменник у 1920—1933 на вулиці Алексото в Каунасі, працює меморіальний музей — філіал Музею литовської літератури імені Майроніса[2]. Ім'я Тумаса-Вайжгантаса носить велиця у Вільнюсі (Jurgio Baltrušaičio gatvė)[3]. Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
