У 1775 році Ярчів отримав статус міста, який був втрачений у 1869 році.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[6].
За німецької окупації 1939—1944 років у селі діяла українська школа[7].
Найбільш цінною пам'яткою Ярчева є колишня дерев'яна греко-католицька церква 1755 року, котра розташована поруч з новим парафіяльним костелом. 1875 року вона стала православною, а на межі ХІХ — ХХ століть була перебудована. У 1921 році її відібрали в української громади і перетворили на римо-католицький костел. Унікальність храму в тому, що це єдина збережена на сьогодні церква з дзвіницею над бабинцем на Замойщині[2].
Населення
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:
↑Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2011. — Т. 1. Дослідження. — С. 418.
↑ абMisilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 423.(пол.)
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.