Євдокія Олельківна
![]() Євдокія, чи пак Овдотія (рум. Evdochia Olelkovici; нар. 144? — пом. 25 листопада 1467) — дочка київського князя Олелька Володимировича від Анастасії Василівни. Перша дружина молдавського господаря Штефана III Богдановича. ЖиттєписЗ боку матері вона доводилася правнучкою Вітовта, великого князя литовського та руського, й онукою великого князя московського Василія Дмитровича. По отчеській лінії припадала стриєчною небогою польському королю Казимиру IV Ягеллончику і племінницею Іванові III[1]. Весілля з завидною нареченою, чий брат Семен якраз перебував на вершині своєї могутності, постаючи у молдавських літописах царем київським, відбулося 5 липня 1463 року[a][5]. В шлюбі родились донька Олена (наприкінці 1465, як міркує історик Михайло Чобану)[6], а також, — за твердженням дослідника Джонатана Іґлза (англ. Jonathan Eagles) — сини Богдан[b] і Петро. Обоє померли зовсім юними: 26 червня 1479 й 21 листопада 1480 відповідно[7]. Їх поховали поряд в Путнянській обителі[8], закладеній самим господарем. 9 липня 1466 року Штефан зробив щедрі даяння монастирю Побрата, зокрема «за душу и за здравие кнегины господства ми Ѡвдотїа»[9], а 27 липня вніс пожертву монастирю Хіландар на горі Афон, просячи ченців молитись за рідних: жінку і двох зазначених у проханні дітей, Олену та Олександра[en][10]. Раніше історики вважали останнього — первістка молдавського владаря й пізнішого співправителя — сином київської князівни, однак, більш імовірно, що його матір'ю була наложниця Маруша (Моріка). Відомо, що він брав участь у жорстокій битві 1476 р. з османами, на мить котрої був явно старший 12 літ, ніж очікувалося, якби народивсь у шлюбі[11][12]. Штефан володів руською мовою і, певно, саме нею розмовляв з жінкою[13], отож не дивно, що її ім'я в офіруванні монастирю Побрата передане в українській вимові[14]. Померла Євдокія, либонь, через ускладнення після пологів або внаслідок хвороби саме тоді, коли чоловік відбивав було вторгнення угорського короля Матвія Корвіна. Звістка о смерті дружини, схоже, застала воєводу напередодні битви при Баї. Господарівну поховали у сучавському кафедральному соборі св. Георгія, більш знаному як «Міреуці» (рум. Mirăuți). Фрагменти ж надгробної плити Олельківни 1996 р. знайшов румунський археолог Мірча Матей[15][16]. 15 лютого 1469 молдавський правитель дарував вищезгаданому храму пасіку Баликову зі 100 вуликами неподалік м. Ясси, куплену за 110 золотих в Никора Сербескула (Nikore Serbeskul), виноградник і рибний ставок, а також угодив з митрополитом Теоктистом щотижневе поминання душі Євдокії (парастас по понеділкам й літургія — по вівторкам)[17]. Грамота від 12 березня 1488 р. лише підтверджує це надання[18]. Див. також
Коментарі
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia