Анастасія Василівна (княгиня київська)

Анастасія Василівна (нар. близько 1397/98 — пом. 1470) — друга донька великого князя московського Василя І Дмитровича й литовської князівни Софії Вітовтівни.

1417 року батько, зміцнюючи взаємини із Литовсько-Руською державою, віддав дівчину заміж за Олелька Володимировича (в майбутньому князя київського). Згідно з тевтонськими рапортами, весілля, що його справив унучці Вітовт, почалось 22 серпня й довжилося цілий тиждень^[1]. В посаг Анастасія одержала малоярославецькі волості Передол та Почапод (1458/59 року, вже після кончини Олелька, вона за згодою синів дарувала їх Троїце-Сергієвій обителі, ігумен якої Васіан навідавсь було к Києву з ціллю «укріплення православного християнства», причому імена Олельковичів були внесені до монастирського синодика)^[2][3].

Осінню 1421 Анастасія навістила отця в Москві, воротившись за тиждень перед Різдвом^[4].

В ході династичної війни у ВКЛ Олелька з родиною по загаду Жиґимонта Кейстутовича було ув'язнено. Його самого посадили у Кернові, тоді як Анастасію, синів Семена та Михайла — в Утянах. Це, найімовірніше, сталось в період між весною або літом 1434 та початком лютого 1435, позаяк ще на зламі 1433-34 рр. князь з дружиною-«московкою» і дітьми пожалував десятину із двірця Турець Лавришівському монастирю^[5]. Невдовзі після того, як Жиґимонта в березні 1440 р. убили змовники, пани радні свободили їх^[6][7].

Під час династичної війни, що точилась на землях північно-східної Русі, княжна стояла по стороні свого брата Василя, котрого було осліплено в 1446 році Дмитром Шемякою. Вона усіляко помагала його прибічникам, що втекли до ВКЛ, а також підіслала у Москву свого шпигуна, киянина Полтинка, аби той стежив за діями Д. Шемяки й впору повідомляв братові про його заміри^[4]. Листувалась з великоруським митрополитом Іоною^[8].

У шлюбі народилось двоє чи радше троє синів і кілька дочок:

• Семен (1420 —1470), з руки великого князя Казимира IV посідав київський престол (1455–70);
• Михайло (пом. 1481), князь копильський і слуцький, намісник у Великому Новгороді (8 листопада 1470 — 15 березня 1471), страчений за підготовку державного перевороту;
• Олександр (лат. Alexander Alexandri ex ducibus Russie), записаний в метриці Краківської академії під 1455 (за твердженням польського історика Яна Тенговського)^[9];
• Барбара (1428/29 —1492), пішла під вінець з кн. Болеславом IV Мазовецьким^[7];
• Юліана, стала дружиною кн. Юрія Семеновича Гольшанського^[10];
• Феодосія (Федька), побралась із кн. Семеном Юрійовичем N (інколи в літературі хибно вважаного Патрикеєвим)^[9][11];
• NN вийшла заміж за кн. Юрія Федоровича Пронського, емігранта до ВКЛ^[11];
• Євдокію (пом. 1467) пойняв за жінку молдавський господар Штефан III (влітку 1463)^[11];
• Олександра, була однією з молодших, 6 квітня 1460 дарувала Краківській академії золотий ланцюг вартістю 36 флоринів^[9].

За припущенням дослідниці Анастасії Скеп'ян, дітьми пари також могли бути внесені до Слуцького пом'яника Василь і Георгій, які, либонь, померли у дитинстві^[12].