Анастасія Василівна (княгиня київська)

Анастасія Василівна (нар. близько 1397/98 — пом. 1470) — друга донька великого князя московського Василя І Дмитровича від литовської князівни Софії Вітовтівни.

В 1417 році батько, зміцнюючи стосунки з Литовсько-Руською державою, видав дівчину заміж за Олелька Володимировича, в майбутньому князя київського. Згідно із тевтонськими рапортами, весілля, що його справив онучці Вітовт, почалось 22 серпня й протривало цілий тиждень^[1]. У посаг Анастасія дістала малоярославецькі волості Передол і Почапод (згодом, 1458/59 року, вона дарувала їх Троїце-Сергієвій обителі, ігумен котрої Васіан перебував тогди ж у Києві з місією «укріплення православного християнства», причому імена Олельковичів було внесено до монастирського синодика^[2][3]).

Осінню 1421 Анастасія навідала отця в Москві, воротившись за тиждень перед Різдвом^[4].

В ході династичної війни у ВКЛ Олелька з родиною по загаду Сигізмунда Кейстутовича було ув'язнено: його самого посадили в Кернові, тоді як Анастасію, синів Семена та Михайла — в Утянах. Це, найімовірніше, сталось в період між весною чи то пак літом 1434 й початком лютого 1435, позаяк іще на зламі 1433-34 рр. князь з дружиною-«московкою» і дітьми видали у своєму двірці Турець грамоту на десятину для Лавришівського монастиря^[5]. Невдовзі після того, як Сигізмунда в березні 1440 вбили змовники, пани радні звільнили їх^[6][7].

Під час династичної війни, що точилась на землях північно-східної Руси, княжна стояла по стороні брата Василя, осліпленого в 1446 році Дмитром Шемякою. Вона усіляко помагала його прибічникам, які втекли до ВКЛ, а також підіслала у Москву свого шпигуна, киянина Полтинка, щоби той стежив за діями Д. Шемяки й впору повідомляв братові про його заміри. Листувалась з великоруським митрополитом Іоною^[8][4].

У шлюбі народилось двоє чи радше троє синів і кілька дочок:

• Семен (1420 —1470), з руки великого князя Казимира IV посідав київський престол (1455–70);
• Михайло (пом. 1481), князь копильський і слуцький, намісник у Великому Новгороді (8 листопада 1470 — 15 березня 1471), страчений за спробу державного перевороту;
• Олександр (лат. Alexander Alexandri ex ducibus Russie), записаний в метриці Краківської академії під 1455 (за твердженням польського історика Яна Тенговського)^[9];
• Барбара (1428/29 —1492), пішла під вінець з кн. Болеславом IV Мазовецьким^[7];
• Юліана, стала дружиною кн. Юрія Семеновича Гольшанського^[10];
• Феодосія (Федька), побралась із кн. Семеном Юрійовичем N^[9];
• NN вийшла заміж за кн. Юрія Федоровича Пронського, емігранта до ВКЛ^[11];
• Євдокія (пом. 1467), перша жінка молдавського господаря Штефана III (з літа 1463)^[11];
• Олександра, була однією з молодших, 6 квітня 1460 дарувала Краківській академії золотий ланцюг вартістю 36 флоринів^[9].