Європейська абетка Войнича

	Європейська абетка Войнича
Мова твору або назви	Voynichesed
Абетка	латинське письмо

Європейський алфавіт Войнича (англ. European Voynich Alphabet), EVA — система транслітерації графем («літер» ), що складають текст рукопису Войнича, в латинські символи. Була створена Рене Цандбергеном і Габріелем Ландіна в 1998 році.

У ЄАВ кожен знак рукопису Войнича представлений схожою на нього буквою латинського алфавіту. Наприклад, символ рукопису представлений латинською буквою «p». Завдяки цьому рукопис Войнича може бути перетворений у форму, зручну для комп'ютерного статистичного аналізу (частота окремих букв, може бути досліджене взаєморозташування літері т. д.). Як побічний ефект EVA-транскрипція дозволяє передавати рядки рукопису Войнича електронною поштою і обговорювати їх в Інтернеті.

Однією з причин для вибору того, якій букві відповідає яка з графем манускрипту Войнича, була можливість читання і вимови тексту. Велику частину тексту, переведеного в ЄАВ, можна вимовити вголос, тому що результатом перекладу зазвичай є рядок типу qocheedy daiin. Так як алфавіт рукописи Войнича невідомий, той факт, що два різних символу ЄВА насправді описують різні графеми, часто критикується — можливо, це тільки варіанти однієї графеми. ЄАВ також піддається критиці через те, що він ігнорує малопомітні деталі графем, які можуть бути важливі для розшифровки тексту.

Ще один мотив для критики — той факт, що заради зручності читання візуальна схожість графем була втрачена. Це означає, що обрані латинські букви не завжди схожі на свої візуальні аналоги в манускрипті Войнича і, отже, їх важко запам'ятати.

Існують також інші способи транслітерації рукопису Войнича, але ЄАВ все ще залишається найбільш поширеною. У листуванні електронною поштою символи ЄАВ зазвичай укладається в кутові дужки: <qocheedy daiin>.

Інші транслітерації

Оскільки спосіб вирішення інтерпретаційної проблеми манускрипту Войнича за допомогою програмного забезпечення (OCR), або TEI (Ініціатива кодування тексту), вперше запропонований Рафалом Принке, актуальності не набув, в середовищі VMS комітетів стандартизації не існує, і кожен дослідник із задоволенням робить свою справу.

Щоб оцінити зусилля, необхідні на створення чергової транслітерації, насамперед слід оцінити кількість символів у тексті манускрипту. Після ста років статистичного аналізу відповідь на це запитання невідома^[1].

ЄАВ служить лише основною для інших алфавітів, тому що існуючі транслітерації можуть бути перетворені в ЄАВ без втрати інформації та навпаки. Найвідоміші транслітерації містять неоднакову інформацію.

найраніша відома транслітерація (абревіатура FSG) була зроблена в 1940-х рр.
алфавіт другої основної транслітерації (абревіатура CD), який розробив Прескотт Currier, використовувався у перші роки Інтернету.
транслітерація Такашесі Такахасі датується 1999 роком (абревіатура ТТ)
бразилець Хорхе Столфі доклав значних зусиль для вдосконалення праці Ландіні додаванням до основного варіанту ЄАВ інших транслітерацій (абревіатура LSI). Включає копію транслітерацію Такахасі (ІТ).
п'ята основна транслітерація (абревіатура GC) відома як алфавіт Войнич 101 (v101), автор Глен Кластон.

У жодному із файлів транслітерації немає узгодженого визначення набору символів.

Першим кроком вирішення проблеми суб'єктивності може стати консолідація всієї існуючої інформації в онлайновій базі даних з інструментами запитів для пошуку потрібної інформації, у чітко визначених форматах. У спеціальних зонах на кількох вебсайтах ця ідея поступово знаходить втілення.

Intermediate Voynich Transliteration Tool v1.1^[2] від 10 квітня 2020 року.
Вебінструменти:
"Войнічезе"^[3] Ніка Пеллінга.
Voynich information browser v0.4^[4], Еліаса Швердтфегера.
Web VTT (Інструмент транскрипції Войнича)^[5], Такеші Такахаші.

Подібні проблеми характерні для онлайн бази даних DECODE^[6], спрямованої на систематичний збір та опис шифрів, ключів і супутніх документів з прихованим змістом, що становлять 1% національних архівів і бібліотек Європи. Для розробки інструментів автоматичного дешифрування таких корпусів формуються великі колекції шифротекстів і ключів до них^[7].

Див. також

Примітки

↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 24 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ http://www.voynich.nu/data/IVTT_manual.pdf^{[недоступне посилання]}
↑ voynichcentral.com. www.voynichcentral.com. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 24 березня 2021.
↑ VIB - The Voynich information browser - Start. voynich.freie-literatur.de. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 24 березня 2021. [Архівовано 2020-12-12 у Wayback Machine.]
↑ Interlinear File取得. www.voynich.com. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
↑ Decode Start Page. cl.lingfil.uu.se. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 24 березня 2021. [Архівовано 2021-04-14 у Wayback Machine.]
↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2020. Процитовано 24 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)