Євтушевський Володимир Якович

Євтушевський Володимир Якович
Народження7 червня 1941(1941-06-07) Редагувати інформацію у Вікіданих
Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть8 червня 2010(2010-06-08) (69 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортрет, пейзаж і анімалістика Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняПридніпровський державний металургійний коледж (1959) і Київський державний художній інститут (1967) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительКостецький Володимир Миколайович, Сиротенко Олександр Іванович і Трохименко Карпо Дем'янович Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСпілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїНаціональний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», Яготинський історичний музей, Яготинська картинна галерея, Музей історії міста Кам'янського, Меморіальний будинок-музей Дмитра Яворницького, Національний музей літератури України і Музей гетьманства Редагувати інформацію у Вікіданих

Володимир Якович Євтуше́вський (7 червня 1941, Дніпродзержинськ — 8 червня 2010, Київ) — український художник; член Спілки художників України з 1992 року[1].

Біографія

Народився 7 червня 1941 року в місті Дніпродзержинську (нині місто Кам'янське Дніпропетровської області, Україна). 1959 року закінчив Дніпродзержинський металургійний технікум. Протягом 1962—1967 років навчався на факультеті живопису Київського художнього інституту[2], де був учнем Володимира Костецького, Олександра Сиротенка, Карпа Трохименка[1].

Протягом 1973—1983 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Білогородській, № 4, квартира № 11[3]. Помер у Києві 8 червня 2010 року[1]. Похований у Києві на Байковому кладовищі[джерело не вказане 2038 днів].

Творчість

Працював у галузях станкового живопису і станкової графіки (писав у жанрах портрета, пейзажу, анімалістики[4]). Багато творів присвячені видатним діячам української культури та іноземцям, пов'язаним з Україною. Низку робіт виконав як художник-монументаліст у різних матеріалах і техніках (мозаїка, розпис темперою, вітраж, карбування, різьблення по дереву, гобелени), займався іконописом. Його твори поєднують реалістичні елементи зображення з абстраговано-декоративними[1]. Серед робіт:

  • «І буде син, і буде мати» (1956);
  • «Пісня кобзаря» (1969);
  • «Дмитро Яворницький» (1986);
  • «Антуан де Сент-Екзюпері» (1987);
  • «Ванґа» (1989);
  • «На баштані Всесвіту» (1990);
  • «Дмитро Вишневецький» (1991);
  • «На тих рушниках — Україна моя» (1992);
  • «Чумацький меридіан» (1993);
  • «Автопортрет» (1993);
  • «Сім'я музикантів (Михайло Баран із синами)» (1994);
  • «Прогулянка» (1994, картон, темпера, олія)[2];
  • «Сергій Бубка» (1995);
  • триптих «Триєдність» (1997);
  • «Патріарх Мстислав» (1998, оргаліт, авторська техніка);
  • «Планета насильницької смерті (Чорний квадрат–2)» (2000);
  • «Микола Бідняк» (2001);
  • «Голод» (2001);
  • «Анатолій Солов'яненко» (2007);
  • «Панночка» (2007);
  • «Микола Гоголь» (2007, оргаліт, авторська техніка);
  • «Борис Олійник» (2008);
  • «Джеймс Мейс і Україна» (2008);
  • «Онука Лада (Груші)» (2008);
  • «Теплинь» (2008);
  • триптих «Де-Рібас» (2008);
  • «У Київській лаврі» (2009);
  • «Руслана Лоцман» (2009, полотно, авторська техніка);
  • «Ліна Костенко» (2009);
  • «Іван Мазепа» (2009).

З 1975 року брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987, 1999, 2000, 2003, 2006—2008 роках[1].

Малярські та графічні твори митця зберігаються в багатьох музеях та картинних галереях України (зокрема Національному музеї літератури України та Музеї гетьманства у Києві, Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», Яготинському історичному музеї, Яготинській картинній галереї, Музеї історії міста Кам'янського, Меморіальному будинку-музеї Дмитра Яворницького у Дніпрі)[1], музеях Канади, Росії, Сполучених Штатів Америки, Швеції; у приватних колекціях України, Росії, Польщі, Чехії, Великої Британії[2]. Монументальні роботи прикрашають інтер'єри Київського цирку, Білоцерківської дитячої бібліотеки, Житомирського залізничного вокзалу, комплексу молодіжного табору у Ворзелі[4].

Автор окремої статті в Енциклопедії сучасної України про Петра Кравченка[5].

Відзнаки

  • Подяка голови Залізничної РДА в м.Києві (1999)
  • Подяка Київського міського голови (2001)[джерело не вказане 2038 днів];
  • Почесна грамота Міністерства культури та мистецтв України (2003)[6].

Примітки

Література

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya