Євтушевський Володимир Якович
Володимир Якович Євтуше́вський (7 червня 1941, Дніпродзержинськ — 8 червня 2010, Київ) — український художник; член Спілки художників України з 1992 року[1]. БіографіяНародився 7 червня 1941 року в місті Дніпродзержинську (нині місто Кам'янське Дніпропетровської області, Україна). 1959 року закінчив Дніпродзержинський металургійний технікум. Протягом 1962—1967 років навчався на факультеті живопису Київського художнього інституту[2], де був учнем Володимира Костецького, Олександра Сиротенка, Карпа Трохименка[1]. Протягом 1973—1983 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Білогородській, № 4, квартира № 11[3]. Помер у Києві 8 червня 2010 року[1]. Похований у Києві на Байковому кладовищі[джерело не вказане 2038 днів]. ТворчістьПрацював у галузях станкового живопису і станкової графіки (писав у жанрах портрета, пейзажу, анімалістики[4]). Багато творів присвячені видатним діячам української культури та іноземцям, пов'язаним з Україною. Низку робіт виконав як художник-монументаліст у різних матеріалах і техніках (мозаїка, розпис темперою, вітраж, карбування, різьблення по дереву, гобелени), займався іконописом. Його твори поєднують реалістичні елементи зображення з абстраговано-декоративними[1]. Серед робіт:
З 1975 року брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987, 1999, 2000, 2003, 2006—2008 роках[1]. Малярські та графічні твори митця зберігаються в багатьох музеях та картинних галереях України (зокрема Національному музеї літератури України та Музеї гетьманства у Києві, Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», Яготинському історичному музеї, Яготинській картинній галереї, Музеї історії міста Кам'янського, Меморіальному будинку-музеї Дмитра Яворницького у Дніпрі)[1], музеях Канади, Росії, Сполучених Штатів Америки, Швеції; у приватних колекціях України, Росії, Польщі, Чехії, Великої Британії[2]. Монументальні роботи прикрашають інтер'єри Київського цирку, Білоцерківської дитячої бібліотеки, Житомирського залізничного вокзалу, комплексу молодіжного табору у Ворзелі[4]. Автор окремої статті в Енциклопедії сучасної України про Петра Кравченка[5]. Відзнаки
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia