Євтушевський Володимир Якович

Євтушевський Володимир Якович
Євтушевський Володимир Якович
Народження	7 червня 1941 ; Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	8 червня 2010 (69 років)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР; Україна
Жанр	портрет, пейзаж і анімалістика
Навчання	Придніпровський державний металургійний коледж (1959) і Київський державний художній інститут (1967)
Вчитель	Костецький Володимир Миколайович, Сиротенко Олександр Іванович і Трохименко Карпо Дем'янович
Діяльність	художник
Член	Спілка художників України
Роботи в колекції	Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», Яготинський історичний музей, Яготинська картинна галерея, Музей історії міста Кам'янського, Меморіальний будинок-музей Дмитра Яворницького, Національний музей літератури України і Музей гетьманства

Володимир Якович Євтуше́вський (7 червня 1941, Дніпродзержинськ — 8 червня 2010, Київ) — український художник; член Спілки художників України з 1992 року^[1].

Біографія

Народився 7 червня 1941 року в місті Дніпродзержинську (нині місто Кам'янське Дніпропетровської області, Україна). 1959 року закінчив Дніпродзержинський металургійний технікум. Протягом 1962—1967 років навчався на факультеті живопису Київського художнього інституту^[2], де був учнем Володимира Костецького, Олександра Сиротенка, Карпа Трохименка^[1].

Протягом 1973—1983 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Білогородській, № 4, квартира № 11^[3]. Помер у Києві 8 червня 2010 року^[1]. Похований у Києві на Байковому кладовищі^{[джерело не вказане 2038 днів]}.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису і станкової графіки (писав у жанрах портрета, пейзажу, анімалістики^[4]). Багато творів присвячені видатним діячам української культури та іноземцям, пов'язаним з Україною. Низку робіт виконав як художник-монументаліст у різних матеріалах і техніках (мозаїка, розпис темперою, вітраж, карбування, різьблення по дереву, гобелени), займався іконописом. Його твори поєднують реалістичні елементи зображення з абстраговано-декоративними^[1]. Серед робіт:

«І буде син, і буде мати» (1956);
«Пісня кобзаря» (1969);
«Дмитро Яворницький» (1986);
«Антуан де Сент-Екзюпері» (1987);
«Ванґа» (1989);
«На баштані Всесвіту» (1990);
«Дмитро Вишневецький» (1991);
«На тих рушниках — Україна моя» (1992);
«Чумацький меридіан» (1993);
«Автопортрет» (1993);
«Сім'я музикантів (Михайло Баран із синами)» (1994);
«Прогулянка» (1994, картон, темпера, олія)^[2];
«Сергій Бубка» (1995);
триптих «Триєдність» (1997);
«Патріарх Мстислав» (1998, оргаліт, авторська техніка);
«Планета насильницької смерті (Чорний квадрат–2)» (2000);
«Микола Бідняк» (2001);
«Голод» (2001);
«Анатолій Солов'яненко» (2007);
«Панночка» (2007);
«Микола Гоголь» (2007, оргаліт, авторська техніка);
«Борис Олійник» (2008);
«Джеймс Мейс і Україна» (2008);
«Онука Лада (Груші)» (2008);
«Теплинь» (2008);
триптих «Де-Рібас» (2008);
«У Київській лаврі» (2009);
«Руслана Лоцман» (2009, полотно, авторська техніка);
«Ліна Костенко» (2009);
«Іван Мазепа» (2009).

З 1975 року брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987, 1999, 2000, 2003, 2006—2008 роках^[1].

Малярські та графічні твори митця зберігаються в багатьох музеях та картинних галереях України (зокрема Національному музеї літератури України та Музеї гетьманства у Києві, Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», Яготинському історичному музеї, Яготинській картинній галереї, Музеї історії міста Кам'янського, Меморіальному будинку-музеї Дмитра Яворницького у Дніпрі)^[1], музеях Канади, Росії, Сполучених Штатів Америки, Швеції; у приватних колекціях України, Росії, Польщі, Чехії, Великої Британії^[2]. Монументальні роботи прикрашають інтер'єри Київського цирку, Білоцерківської дитячої бібліотеки, Житомирського залізничного вокзалу, комплексу молодіжного табору у Ворзелі^[4].

Автор окремої статті в Енциклопедії сучасної України про Петра Кравченка^[5].

Відзнаки

Подяка голови Залізничної РДА в м.Києві (1999)
Подяка Київського міського голови (2001)^{[джерело не вказане 2038 днів]};
Почесна грамота Міністерства культури та мистецтв України (2003)^[6].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Енциклопедія сучасної України, 2009.
↑ ^а ^б ^в Володимир Євтушевський. Біографія автора. / Ауукціонний дім «Goldens».
↑ Художники Києва, 2000.
↑ ^а ^б Євтушевський Володимир Якович. Хто є хто на Дніпропетровщині. Наші земляки 2005 / Українська конфедерація журналістів.
↑ Євтушевський Володимир Якович. Авторський внесок / Енциклопедія сучасної України.
↑ Наказ Міністерства культури і мистецтв України № 485-к від 17 липня 2003 року.

Література

Володимир Євтушевський // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 57. — ISBN 966-95504-1-6.;
С. М. Бушак. Євтушевський Володимир Якович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.
Рудаков М.І. Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчинний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: фотогр. — ISBN 966-7025-05-5. с..39-40