Національна спілка художників України

Національна спілка художників України
(НСХУ)

Київський будинок художника
Оригінальна назва	Спілка радянських художників України (27 жовтня 1938) Спілка художників України (1991) Національна спілка художників України (1998)
Дата заснування	1938
Голова	Чернявський К.В.
Адреса	м. Київ, МСП 04655, вул. Січових Стрільців, 1-5
Нагороди
Офіційний сайт	nuau.org.ua
Національна спілка художників України у Вікісховищі

Націона́льна спі́лка худо́жників Украї́ни (НСХУ) — всеукраїнська громадська творча організація професійних митців і мистецтвознавців. Це добровільне творче об'єднання живописців, графіків, скульпторів, майстрів декоративного мистецтва, мистецтвознавців.

Утворенню Спілки передували різні «громади», об'єднання, угруповання, товариства, вони започаткували своє виникнення ще в першій половині XIX ст. Пожвавлення художнього життя в Україні протягом XIX — початку XX ст., формування регіональних мистецьких шкіл — київської, харківської, одеської (а також львівської та закарпатської), відкриття 1917 р. Української академії мистецтв (згодом Київського художнього інституту, тепер НАОМА) як вищого українського навчального художнього закладу — це передумови консолідації митців у єдиній творчій організації^[1].

Первинна назва — Спілка радянських художників України (СРХУ), потім — Спілка художників України (СХУ).

1933 року — у Харкові створили оргкомітет, який підготував створення СРХУ (1938). 27 жовтня 1938 р. — на I з'їзді художників УРСР створено Спілку радянських художників України.^[2], яка увійшла до складу Спілки художників СРСР.

7 вересня 1939 року РНК УРСР затвердив Статут Спілки радянських художників України. Статут визначав статус спілки, як добровільної організації, що об'єднує на території УРСР працівників образотворчого мистецтва (живописців, графіків, скульпторів, художників театру, народних художніх майстрів), а також осіб, що ведуть науково-дослідну і критичну роботу в цій галузі, її мету — «об'єднання радянських працівників образотворчого мистецтва для активної участі у соціалістичному будівництві, у сприянні зміцненню Радянського Союзу та комуністичному вихованні трудящих мас» [1]

Статус національної було присвоєно у 1998 р. та перейменовано на Національну спілку художників України.

На 1 січня 1983 СХУ об'єднувала 18 обласних організацій із загальною кількістю 2135 членів, сьогодні організація налічує 4330 спілчан, зокрема й громадян інших держав. У складі НСХУ — 79 народних художників, 109 заслужених діячів мистецтв України, 237 заслужених художників України, 41 лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка, а також дійсні члени та члени-кореспонденти Академії мистецтв України. До Спілки входять всесвітньовідомі мистецькі центри — Петриківка (декоративний розпис), Косів (різьблення, кераміка, вишивка), Львів (художнє скло, кераміка), Опішня (кераміка, ткацтво, вишивка).

До структури НСХУ входить 33 обласні, міські та регіональні організації, в тому числі Київська та Севастопольська організації.

Діяльність НСХУ спрямовано на відродження, утвердження та розвиток усіх різновидів українського мистецтва як невіддільної складової частини світової культури. Спілка проводить конференції, загальнонаціональні, персональні, інноваційні виставки, трієнале. Мистці беруть участь у найпрестижніших світових акціях і форумах. Спільно з Міністерством культури та мистецтв України засновано премії імені Катерини Білокур, Михайла Дерегуса.

Іншою важливою сферою діяльності НСХУ є консолідація усіх творчих сил, формування мистецького середовища, забезпечення свободи творчості, сприяння професійному зростанню і соціальний захист її членів. З ініціативи творчих спілок ухвалено Закони України «Про професійних творчих працівників і творчі спілки» та інші урядові документи. Указом Президента України встановлено професійне свято — День художника.

Від 1991 НСХУ видає щоквартальний ілюстрований журнал «Образотворче мистецтво». У ньому висвітлюється сучасний стан і спрямування, історія, теорія, методологія, естетика, художня освіта, практика, загальна інформація про образотворче мистецтво України.

НСХУ має добру матеріальну базу — художні підприємства, будинки творчості та відпочинку, виставкові площі, видавничі та поліграфічні засоби, майстерні художників тощо.

(станом на 1983 рік)

• 1-й — 1938
• 2-й — 1956
• 3-й — 1962
• 4-й — 1968
• 5-й — 1973
• 6-й — 1977
• 7-й — 1982

Усі з'їзди відбулися в Києві.

• 1938—1941 — Іван Васильович Бойченко
• 1941—1944 — Олександр Софонович Пащенко
• 1944—1949 — Василь Ілліч Касіян
• 1949—1951 — Олексій Олексійович Шовкуненко
• 1951—1955 — Михайло Іванович Хмелько
• 1955—1962 — Михайло Гордійович Дерегус
• 1962—1968 — Василь Ілліч Касіян
• 1968—1982 — Василь Захарович Бородай
• 1982 — Олександр Павлович Скобліков
• 1983—1989 — Олександр Михайлович Лопухов
• 1990—2021 — Володимир Андрійович Чепелик
• Від 2021 — Чернявський Костянтин Володимирович

• Будинок художника (Київ)
• Кримський Будинок художника

• Лопухов О. М. Спілка художників України // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 10 : Салют — Стоговіз. — 543, [1] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 461.
• 70-річчя Національної спілки художників України / редкол.: Чепелик В. А. та ін. ; упоряд.: Волощук І. М., Боковня О. В. — Київ: Нац. спілка худож. України, 2009. — 504 с.

• Офіційний сайт Національної спілки художників України
• Професійні спілки України
• Готель Центрального Будинку Художника