1967 року закінчив фізичний факультет Ленінградського державного університету (кафедра молекулярної фізики). В 1974 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук на тему «Оптична орієнтація спінів носіїв у напівпровідниках»[3]. 1989 року захистив дисертацію на ступінь доктора фізико-математичних наук на тему «Квантові розмірні явища в напівпровідникових мікрокристалах»[4].
Наприкінці 1970-х та на початку 1980-х років Єкімов, працюючи в Державному оптичному інституті імені С. І. Вавілова, спільно з Олексієм Онущенком розробив і реалізував метод отримання кристалів нанометрових розмірів у склоподібних матрицях[8]. Застосовуючи цей метод, за допомогою вибору температури та часу термообробки скла, активованого напівпровідником, стало можливим отримувати кристали з розмірами від одиниць до десятків і більше нанометрів[9]. Пізніше про цей етап робіт А. Єкімова академік Жорес Алферов писав: «Перші напівпровідникові точки — мікрокристали сполук AIIBVI, сформовані в скляній матриці, були запропоновані та реалізовані О. І. Єкімовим та О. Онущенком»[8].
Далі Єкімов досліджував оптичні та електричні властивості стекол, що містять нанокристали напівпровідників CdS, CdSe, CuCl та CuBr(інші мови). Він визначив взаємозв'язок між розмірами цих кристалів та їхніми спектроскопічними параметрами поглинання. Спільно з Олександром Ефросом(інші мови), теоретиком з Фізико-технічного інституту імені А. Ф. Йоффе, дав пояснення спостережуваним оптичним властивостям стекол з нанокристалами. Зокрема, були визначені причини залежності оптичних властивостей нанокристалів від їхніх розмірів і встановлено, що нанокристали проявляють квантові властивості і поводяться подібно до «штучних атомів»[10][11].
Пізніше напівпровідникові нанокристали та подібні до них об'єкти стали називати «квантовими точками», і початок їх дослідження було покладено саме роботами Олексія Єкімова[11].
Премії
Державна премія СРСР 1976 року — за цикл робіт «Виявлення та дослідження нових явищ, пов'язаних з оптичною орієнтацією спинів електронів і ядер в напівпровідниках» (1970—1974);
Премія Вуда 2006 року (спільно з Л. Брюсом та А. Ефросом). Присуджена Оптичним товариством за «відкриття нанокристалічних квантових точок та піонерські дослідження їх електронних та оптичних властивостей»[12].
Екимов А. И., Онущенко А. А., Цехомский В. А. Экситонное поглощение кристаллами CuCl в стеклообразной матрице // Физика и химия стекла. — 1980. — Т. 6, № 4 (24 травня). — С. 511—512.
Голубков B. B., Екимов А. И., Онущенко A. A., Цехомский В. А. Кинетика роста микрокристаллов CuCl в стеклообразной матрице // Физика и химия стекла. — 1981. — Т. 7, № 4 (24 травня). — С. 397—401.
Екимов А. И., Онущенко А. А. Исследование образования микрокристаллов CuHal в стеклах методом экситонной спектроскопии // Физика и химия стекла. — 1982. — Т. 8, № 5 (24 травня). — С. 635—637.
Стаття «Quantum size effect in semiconductor microcrystals», вийшла 1985 року, потім була надрукована повторно в 1993 році в спеціальному ювілейному випуску журналу «Solid State Communications», присвяченому його тридцатиріччю.
Примітки
↑Nanotechnology Timeline. National Nanotechnology Initiative(англ.). 26 листопада 2015. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
↑ абEditorial (7 травня 2014). Nanocrystals in their prime. Nature Nanotechnology(англ.). Macmillan Publishers Limited. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
_(cropped).jpg)
