Ларс Онсагер

Ларс Онсагер
Народився	27 листопада 1903(1903-11-27)[1][2][…]  Християнія[d], Норвегія
Помер	5 жовтня 1976(1976-10-05)[4][5][…] (72 роки)  Корал-Ґейблс, Маямі-Дейд, Флорида, США[7][8]
Поховання	цвинтар Гроув-Стрітd[9]
Місце проживання	Осло
Країна	США
Національність	норвежець
Діяльність	фізик, інженер, хімік, фізик-теоретик, викладач університету
Alma mater	Норвезький технологічний інститут
Галузь	фізична хімія
Заклад	Технічна школа Цюриха Університет Дж. Гопкінса Браунський університет Єльський університет Університет Маямі
Науковий ступінь	доктор хімічних наук і доктор технічних наук (1960)
Науковий керівник	Петер Дебай
Аспіранти, докторанти	John Frederick Nagled[10] Joseph Lee McCauleyd[10] Stefan Machlupd[10] John Lester Greenstadtd[10]
Членство	Лондонське королівське товариство Національна академія наук США Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Американське філософське товариство[11] Американське фізичне товариство[11]
Діти	Erling Onsagerd
Нагороди	Нобелівська премія з хімії (1968) Премія Румфорда (1953)
Автограф
Ларс Онсагер у Вікісховищі

Ларс Онсагер (англ. Lars Onsager; 27 листопада 1903 Осло, Норвегія — 5 жовтня 1976, Корал-Ґейблз, США) — американський фізико-хімік норвезького походження. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1968 року та премії Румфорда Американської академії мистецтв і наук 1953 року.

Онсагер навчався хімічній інженерії в Норвезькому технологічному інституті. В 1925 році він зробив поправку до теорії електролітів Дебая-Хюкеля. Після цього він працював асистентом Хюкеля в Політехнічній федеральній школі в Цюриху до 1928 року. В 1928 році один семестр викладав в Університеті Джонса Гопкінса. Після цього працював у Браунському університеті. Від 1933 до 1972 року був науковим співробітником в Єльському університеті, де спочатку мав захистити докторську дисертацію. В 1947 році був обраний до Національної академії наук США. Після виходу на пенсію був призначений визначним університетським професором Університету Маямі в Центрі теоретичних досліджень.

У 1968 році отримав Нобелівську премію «за відкриття співвідношень взаємності в необоротних процесах, що мають принципово важливе значення для термодинаміки необоротних процесів».^[12]

• Принцип Онсагера

• Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 20 червня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)

Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.