Єрмоленко Володимир Анатолійович

Єрмоленко Володимир Анатолійович
Народився	18 березня 1980(1980-03-18) (45 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	філософ, есеїст, письменник, публіцист, перекладач
Alma mater	Національний університет «Києво-Могилянська академія» (2002) Центрально-Європейський університет (2003)
Галузь	філософія[1], публіцистика[1] і перекладацтво[d][1]
Заклад	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Науковий ступінь	кандидат філософських наук і доктор наук[d] (2011)
Науковий керівник	François Azouvid[2]
Членство	Український ПЕН[3]
Батько	Єрмоленко Анатолій Миколайович
У шлюбі з	Тетяна Огаркова
Висловлювання у Вікіцитатах  Єрмоленко Володимир Анатолійович у Вікісховищі

Володимир Анатолійович Єрмо́ленко (нар. 18 березня 1980(19800318), Київ) — український філософ, есеїст, перекладач, доктор політичних студій (Школа високих студій суспільних наук: EHESS, Париж), кандидат філософських наук (Київ, 2009 р.), старший викладач (кафедри філософії, кафедри літературознавства та іноземних мов) Києво-Могилянської академії, експерт МГО «Інтерньюз-Україна», автор та ведучий програми «Громадське. СВІТ», аналітичного тижневика про міжнародну політику, головний редактор UkraineWorld.org.

Лауреат премії імені Юрія Шевельова за 2018 рік^[4]. Лауреат премії Петра Могили за 2021 рік^[5]. Президент Українського ПЕН з листопада 2022 року ^[16]. Голова Правління Міжнародного фонду "Відродження" з січня 2023 року^[6].

Народився у родині філософів. Батько — Анатолій Миколайович Єрмоленко, директор Інституту філософії, мама — викладачка філософії у Київському політехнічному інституті. Свою першу філософську роботу, «Буддизм і культура Заходу», написав у 15 років для Малої академії наук^[7].

У 2002 році закінчив НаУКМА, 2003 — Центрально-європейський університет (Будапешт). У 2011 році захистив докторську дисертацію в Школі вищих досліджень із суспільних наук (EHESS, Париж). Викладає у Києво-Могилянській академії.

Як редактор і перекладач брав участь у проекті видання українською мовою Європейського словника філософій в 5 томах.

2018 року книжка Єрмоленка «Плинні ідеології» була відзначена премією імені Юрія Шевельова, а також стала «Книжкою року-2018» в 2 номінаціях^[8]. 2021 року книжка Єрмоленка «Плинні ідеології» була відзначена премією Петра Могили.

З 2020 року разом з Тетяною Огарковою Володимир Єрмоленко започаткував подкаст Kult, присвячений визначальним епохам в історії культури та культовим авторам, які мали великий вплив на розвиток літератури й культури^[9].

Дебютна книжка Єрмоленка «Оповідач і філософ Вальтер Беньямін та його час» вийшла у 2011 році у видавництві «Критика» за підтримки Українського наукового інституту Гарвардського університету. Монографія присвячена творчості Вальтера Беньяміна — німецького письменника та філософа, соціолога, теоретика історії, естетика, мистецтвознавця і літературного критика, одного з найоригінальніших і найчільніших європейських інтелектуалів першої половини XX століття^[10].

У 2015 році була видана друга книжка — збірка філософських есеїв «Далекі близькі»^[11]. Основою текстів збірки стали лекції, які Єрмоленко читав у Києво-Могилянській академії в межах курсу з філософії літератури^[12]. У книжку увійшло 12 есеїв, більшість з яких публікувалися на сторінках часопису «Критика».

У 2017 році у «Видавництві Старого Лева» вийшов перший роман Володимира Єрмоленка — «Ловець океану: Історія Одіссея»^[13].

У 2018 році у видавництві «Дух і Літера» вийшла книга «Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі ХІХ–ХХ століть» — це детальна та несподівана історія ідей у Європі ХІХ-ХХ століть. Книга про те, як концепти і метафори, народжені в епоху Французької революції, продовжували жити в тоталітарних ідеологіях ХХ століття, як образи проходження через смерть, святого злочинця, жертви-месії, оновлювальної катастрофи живлять історії ідей останніх двох століть, надихаючи ідеологічних союзників та антиподів.

У 2023 році у «Видавництві Старого Лева» вийшов роман Володимира Єрмоленка — «Ерос і психея. Кохання і культура в Європі»^[14].

Дружина Тетяна Огаркова, випускниця кафедри культурології НаУКМА (2002 рік) та старший викладач кафедри філології НаУКМА. Член дирекції Докторської школи та керівник програми з порівняльного літературознавства, доктор філологічних наук. Має трьох доньок.

• Оповідач і філософ: Вальтер Беньямін та його час / В. Єрмоленко. — Київ: Критика, 2011. — 280 с.
• Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури / В. Єрмоленко. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 304 с.
• Ловець океану: Історія Одіссея / В. Єрмоленко. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. — 216 с.
• «Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі ХІХ–ХХ століть»/ В.Єрмоленко — К.: ДУХ I ЛІТЕРА, 2018. — 480 с.
• Ерос і психея. Кохання і культура в Європі / В. Єрмоленко. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2023. — 496 с.

• Томас Гоббс. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної. Переклад з англійської: Ростислав Димерець, Володимир Єрмоленко, Наталія Іванова, Євген Мірошниченко, Тетяна Олійник; передмова та примітки: Тамара Польська та Віктор Малахов. К.: Дух і Літера, 2000. — 600 с. — ISBN 966-7888-04-5
• Вінтер Е. Раннє Просвітництво і християнство (Пер. з німецької Володимира Єрмоленка) [Архівовано 26 січня 2018 у Wayback Machine.] // Релігійно-філософська думка в Києво-Могилянській академії: європейський контекст / гол. редкол. В. Горський. — К. : КМ Академія, 2002. — с. 287—310.

• Месмер і Фройд, або Медицина, що стає філософією 2012/4 (174)
• Ілюзії моралі 2012/1-2 (171—172)
• Тропік Леві-Строса 2009/11-12 (145—146)
• Родинна планета Чеслава Мілоша 2009/1-2 (135—136)
• Філософії життя і новий початок століття 2008/5 (127)
• Двадцяте століття Ричарда Рорті 2007/7-8 (117—118)
• Три обличчя відкритости 2005/7-8 (93-94)
• Місця пам'яті на європейських місцинах 2003/12 (74)

1. Родинна планета Чеслава Мілоша // Критика. — № 1-2 (135—136). — 2009. — С. 21-22.
2. Автономія Орфея (рецензія на книгу А. Дністрового «Автономія Орфея») // Український журнал. — 4/2009 — Прага: Рута, 2009. — С. 58-59.
3. Орфей, Діоніс і мрії про регенерацію: філософсько-літературні сюжети ХІХ ст. / В.Єрмоленко // Людина в часі: філософські аспекти української літератури ХХ–ХХІ ст. Колективна монографія / за ред. В. Моренця. — К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2010. — С. 54-75.
4. Єрмоленко В. Вальтер Беньямін та його речі: передмова / Володимир Єрмоленко // Беньямін Вальтер. До критики насильства. — К. : «Грані-Т», 2012. — С.7-18.
5. Єрмоленко В. Месмер і Фройд, або Медицина, що стає філософією / В. Єрмоленко // Критика. — № 4 (174). — 2012. — С. 30-35.
6. Єрмоленко В. Життя і смерть Ромена Ґарі [Електронний ресурс] / В. Єрмоленко // ЛітАкцент. — Режим доступу: http: //litakcent.com/2012/04/05/zhyttja-i-smert-romena-gari/
7. Єрмоленко В. Невидимий Флобер // ЛітАкцент. — Режим доступу : http://litakcent.com/2012/01/31/nevydymyj-flober/ [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.]
8. Єрмоленко В. Відвертість зла // Historians.in.ua. — 10 вересня. — 2012. — Режим достопу : http://historians.in.ua/index.php/avtorska-kolonka/367-volodymyr-yermolenko-vidvertist-zla [Архівовано 8 травня 2015 у Wayback Machine.]
9. Єрмоленко В. Море як філософія (Жуль Мішле та метафора ренесансу) [Електронний ресурс] / В.Єрмоленко // Historians.in.ua. — 30 квітня. — 2012 : режим доступу : http://historians.in.ua/index.php/avtorska-kolonka/241-volodymyr-yermolenko-more-iak-filosofiia [Архівовано 9 травня 2012 у Wayback Machine.]
10. Єрмоленко В. Німе кіно (БенжаменФондан) // Historians.in.ua. — 5 березня. — 2012. : Режим доступу : http://historians.in.ua/index.php/avtorska-kolonka/164-volodymyr-yermolenko-nime-kino [Архівовано 11 березня 2012 у Wayback Machine.]
11. Єрмоленко В. Ролан Барт, останні роки // Коридор. — 18 вересня. — 2012 : Режим доступу : https://web.archive.org/web/20121029030619/http://korydor.in.ua/blogs/1183-rolan-bart-ostanni-roki
12. Єрмоленко В. Невидиме (Джозеф Конрад та Ромен Ґарі) [Електронний ресурс] / В. Єрмоленко // Коридор. — 31 травня. — 2012. : Режим доступу: http://korydor.in.ua/blogs/1074-nevidime^{[недоступне посилання з червня 2019]}
13. Єрмоленко В. Дружба: дві історії (Ґюстав Флобер і Шарль Пеґі) / В. Єрмоленко KORYDOR. — 28 березня. — 2012. : Режим доступу : http://korydor.in.ua/blogs/988-druzhba-dvi-istoriji^{[недоступне посилання з червня 2019]}
14. Єрмоленко В. Казанова, ввічливість і Жан-Жак Руссо // KORYDOR. — 13 березня 2012. : Режим доступу : http://korydor.in.ua/blogs/965-kazanova-vvichlivist-i-zhan-zhak-russo^{[недоступне посилання з червня 2019]}
15. Єрмоленко В. Тільки радість (Гофман та Ніцше)// KORYDOR. — 30 листопада. — 2012 : Режим доступу : https://web.archive.org/web/20130521004516/http://korydor.in.ua/blogs/1256-tilky-radist

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.^[15]

Член Українського ПЕН.

• Володимир Єрмоленко. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] — Платфор.ма
• Володимир Єрмоленко. [Архівовано 16 вересня 2014 у Wayback Machine.] — Критика

•  Володимир Єрмоленко у соцмережі «Facebook»
• Блог В. Єрмоленка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
•  Kult: Podcast [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] — подкаст Володимира Єрмоленка та Тетяни Огаркової про культових діячів культури.
• 12 філософів і письменників Єрмоленка [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Володимир Єрмоленко | Історія кохання в Європі [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Чому для есею сюжет не менш важливий за ідею // Читомо [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]