Єрьоменко Анатолій Михайлович
Анатолій Михайлович Єрьоменко (рос. Анатолий Михайлович Ерёменко; 6 січня 1965, Хорошавка, РРФСР — 31 липня 2023, Україна) — російський письменник і військовик, старший прапорщик ЗС РФ. Герой Російської Федерації. БіографіяНародився в родині колгоспників. В 1980 році закінчив Хорошавську восьмирічну школу, в 1982 році — Красивську середню школу. Протягом чотирьох місяців працював механізатором в колгоспі «Перемога» Інжавінського району. З жовтня 1982 по січень 1983 року навчався в автошколі ДТСААФ в Розсказово, після чого протягом двох місяців працював слюсарем в колгоспі «Перемога». В квітні 1893 року призваний на строкову службу в радянську армію. З червня 1983 року брав участь у війні в Афганістані, механік-водій, потім — командир взводу. В травні 1985 року звільнений в запас. В тому ж році вступив на біологічний факультет Московського державного університету, проте після загибелі друга в Афганістані вирішив повернутися в армію і в листопаді подав заяву на виключення з університету. Після повернення додому звернувся у військкомат, після чого рік пропрацював у колгоспі «Перемога», чекаючи на виклик в школу прапорщиків. З грудня 1986 по травень 1987 року — курсант школи прапорщиків, яку закінчив з відзнакою і здобув спеціальність начальника тренажеру протитанкової керованої ракети. В квітні 1987 року вступив в КПРС. Прослуживши 2 місяці старшиною батареї, в липні 1987 року вирушив в Афганістан, командир гарантометно-кулеметного взводу 201-ї мотострілецької дивізії. Перебував в Афганістані до завершення виводу радянських військ в лютому 1989 року. В 1989/92 роках — інструктор райкому КПРС з комсомольської роботи. В 1992 році заснував селянсько-фермерське товариство «Єрьоменко» в Іжванінському районі, яке очолював протягом понад 10 років, займався вирощуванням зернових. З 1989 року займався літературною діяльністю. В 2001-2003 роках опублікував кілька збірників прози і ліричних віршів під псевдонімом Олександр Скіф. В листопаді 2003 року вирішив повернутися в армію, підписав контракт і був зарахований в 16-ту окрему бригаду спеціального призначення. Учасник Другої чеченської війни та анексії Криму, заступник командира розвідувальної групи спеціального призначення своєї бригади. Під час служби повернувся до літературної творчості, в 2010/15 роках опублікував ряд творів (гостросюжетна військова проза) під псевдонімом Анатолій Гончар. В лютому 2018 року вийшов на пенсію. З 16 квітня 2019 року — член Спілки письменників Росії, автор понад 20 прозових творів. Під час російського вторгнення в Україну в листопаді 2022 року знову підписав контракт і повернувся в свою бригаду. З грудня 2022 року знаходився на передовій, командир розвідувальної групи своєї бригади. Загинув у бою. Похований на Полинківському цвинтарі Тамбова. НагородиОтримав численні нагороди, серед яких:
Вшанування пам'яті
Посилання |
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
