Іванов Денис Віталійович
Денис Віталійович Іванов (нар. 22 липня 1978, Краматорськ (за деякими даними Донецьк[1]), Донецька область, УРСР) — український продюсер, кінодистриб'ютор, культурний менеджер, телеведучий. Засновник та керівник кінокомпанії «Артхаус Трафік» і кінофестивалю «Чілдрен кінофест», співзасновник Одеського міжнародного кінофестивалю.[2][1] Член Європейської кіноакадемії, Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії, а також консультативної ради Одеського міжнародного кінофестивалю[3]. ЖиттєписРанні роки та освітаДенис Іванов народився 22 липня 1978 року.[1] Закінчив Донецький національний університет[4] за спеціальністю «Політологія», де під час навчання заснував кіноклуб «Клуб альтернативного кіно» [5]. У 1998—1999 році працював телеоператором в Донецькій обласній державній телерадіокомпанії. У 1999 півроку вчився в London International Film School [6]. У 2000—2001 працював програмним координатором Київського міжнародного театрального фестивалю «Мистецьке березілля». Згодом виїхав з Донецька. За словами Іванова, "поїхав звідти [з Донецька] зі своєю родиною «коли стало небезпечно»".[7] Кар'єра в кіноУ 2001 році став членом відбіркової комісії та програмним координатором Київського МКФ «Молодість», в 2002 році обійняв посаду програмного директора, а в 2003 — маркетинг-директора фестивалю. У 2003 році Денис Іванов разом зі своєю дружиною Мариною Шух та іншими однодумцями відкрив кінокомпанію «Артхаус Трафік» та став її генеральним директором.[8] «Артхаус Трафік» є першим дистриб'ютором арткіно в Україні і менеджером багатьох кінофестивалів,[9] випустив в український кінопрокат понад 300 фільмів, серед яких «Піна» Віма Вендерса, «Океани» Жака Перрена, «Затоичи» Такеші Кітано, «Басейн» Франсуа Озона, «Повернення» Андрія Звягінцева, «Олдбой» Чхан-Ук Пака, «Пророк» Жака Одіара, «Мільйонер із нетрів» Денні Бойла, «Далласький клуб покупців» Жана-Марка Валле і багато інших.[9]. У 2006 році Денис Іванов став співпродюсером трилера «Штольня», реж. Любомира Кобильчука[10], міжнародна прем'єра якого відбулася на Московському міжнародному кінофестивалі. У 2010 році стає співзасновником і генеральним директором (2010—2013) Одеського міжнародного кінофестивалю[11], який вже за перші кілька років існування став одним з найбільших кінооглядів Східної Європи з глядацькою аудиторією близько 100 тис. чоловік [12]. Спільно з режисером Володимиром Тихим виступив продюсером альманахів короткометражних фільмів «Мудаки. Арабески»(2011) і «Україна Гудбай»(2012). У 2013 році Денис Іванов став генеральним продюсером фільму «Зелена кофта» Володимира Тихого, світова прем'єра якого відбулася на кінофестивалі в Сан-Себастьяні. Фільм також взяв участь в міжнародному конкурсі Варшваского МКФ і отримав приз Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) за найкращий український повнометражний фільм на Одеському кінофестивалі 2014. У грудні 2013 року до ініціативи Дениса Іванова відбувся Перший зимовий кіноринок в Києві, який став щорічним професійним подією для українських кінотеатрів, дистриб'юторів і продюсерів. Фільм «Плем'я» режисера Мирослава Слабошпицького (2014 року), в якому Денис Іванов виступив в якості со-продюсера, став переможцем програми «Тижня Критики» Каннського фестивалю. Картина брала участь в більш ніж 50 кінофестивалях і вийшла в прокат в більш ніж сорока країнах, ставши найуспішнішим міжнародним релізом українського фільму в історії. У 2014 році став засновником Фестивалю мистецтва кіно для дітей та підлітків «Чілдрен кінофест»[13] [14], який у наступні роки розширився до 22 міст України, а кількість глядачів перевищило 40 тис. У 2016 році виступив ініціатором проведення щорічних днів українського кіно UKRAINE ON FILM в культурному центрі BOZAR в Брюсселі, Бельгія[15]. У 2017 брав участь у роботі журі міжнародного конкурсу 33-го МКФ у Варшаві [16]. Картина «Рівень чорного» режисера Валентина Васяновича (2017), в якій Денис Іванов виступив в ролі асоційованого продюсера[17], отримала приз Міжнародної федерації кінопросси (FIPRESCI) за найкращий український повнометражний фільм на Одеському кінофестивалі 2017 і стала українським кандидатом на премію «Оскар» в категорії «кращий фільм іноземною мовою».  У 2017 році став автором ідеї та директором кінофестивалю «Київський тиждень Критики»[18]. У якісті кураторів кінопрограми виступили відомі українські кінокритики: Дар'я Бадьор (редактор розділу «Культура» онлайн-видання «LB.ua»), Надія Заварова (кінознавець і редактор розділу «Кіно» Cultprostir); Олександр Гусєв (кінокритик видань «Українська правда» та «Укрінформ») та Станіслав Битюцький (засновник кінопорталу Cineticle). У 2017 році Денис Іванов виступив в якості українського спів-продюсера стрічки Сергія Лозниці «Донбас», яка стала фільмом-відкриття секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю 2018 та отримала приз за кращу режисуру[19][20][21], а також була обраною у якості національного претендента на премію «Оскар» за найкращий іншомовний фільм[22]. Кар'єра на телебаченніУ квітні 2014 на українському каналі НЛО TV відбувся перший випуск телепередачі «Про Кіно на НЛО», в якій Денис Іванов став продюсером і ведучим[23]. РодинаКолишня дружина — Марина Шух, донька відомого українського композитора Михайла Шуха та музикознавиці Наталки Чаморової. Марина - колишня адміністративна директорка Артхаус трафік, нині - психологиня.[24] З Мариною Іванов має двох синів. Фільмографія
Повнометражні фільми:
Короткометражні фільми:
Громадська позиціяУ 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[25]. СкандалиУ 2006 Денис Іванов був одним з тих, хто в 2006 році виступив проти впровадження постанови Кабміну № 20 від 16 січня 2006р «Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів», яка встановлювала квоту обов'язкового дублювання іноземних фільмів українською мовою в кінопрокаті України, що викликало чималий резонанс в українських кінематографічних колах[26]. Іванов стверджував, що озвучення чи субтитрування фільмів українською не є прийнятною економічній моделі «артхаузного» кіно.[27] Крім того, Денис Іванов як керівник Артхаус Трафік разом з багатьма представниками кіноіндустрії (зокрема з Андрієм Різолем, Дмитром Колесниковим, Михайлом Соколовим, Ігорем Ігнатьєвим та ін.) був одним з підписантів відкритого листа до віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка пояснюючи необхідність скасування цієї урядової постанови неврахуванням особливостей обмеженого прокату кінокопій артхаусних фільмів та можливим зникненням незалежних дистриб'юторів.[28][29][30][31]. 18 жовтня 2006 Апеляційний суд міста Києва скасував цю постанову. Після низки консультацій з представниками кіногалузі, у січні 2007 Міністерство культури і туризму України підписало з українськими кінодистриб'юторами і демонстраторами меморандум щодо дублювання фільмів українською, в якому сторони дійшли згоди щодо вдосконалення подальших планів у питанні дублювання фільмів українською мовою[32] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
