Народився в Білорусі[7], де провів ранні роки. Пізніше його родина переїхала жити до Києва, де він закінчив середню школу. У 1981—1987 роках навчався у Київській політехниці на факультеті систем керування з фаху «Прикладна математика». Після закінчення КПІ, у період 1987—1991 років працював науковим співробітником в Інституті кібернетикиАН УРСР та перекладачем з японської[8].
1991 переїхав жити та працювати в Російську Федерацію. У 1991—1997 роках навчався у ВДІК на відділенні режисури ігрового кіно (майстерня Нани Джорджадзе), який закінчив із відзнакою. У 2000 році працював на Санкт-Петербурзький студії документальних фільмів.
У 2001 році режисер разом із родиною переїхав жити в Німеччину, де відтоді мешкає та працює. Має громадянство України[1].
18 березня 2022 року рішенням Правління і Наглядової ради Української кіноакадемії виключений зі складу кіноакадемії з проханням до світової спільноти «не позиціонувати Лозницю як представника української культурної сфери» та не згадувати його як «українського режисера».[9][10][11] «Я був і залишаюся українським кінорежисером», — написав у відповідь Лозниця у своєму відкритому листі[12].
Про походження
У 2010 році режисер в інтерв'ю російським ЗМІ ідентифікував себе як «російський документаліст»[2]. Хоча у 2015 в інтерв'ю українським ЗМІ заявляв, що питання того, чи є він білорусом, українцем чи росіянином, не є для нього суттєвим, і якби хтось назвав його, наприклад, українцем, то він би не заперечував[13].
Творчість
Почав свою творчість як російський документаліст та створив три повнометражні та дев'ять короткометражних документальних фільмів. Згодом почав також знімати повнометражні художні фільми, зокрема «Щастя моє» (2010), «У тумані» (2012) тощо. Фільми режисера неодноразово змагалися в основному конкурсі на Каннському кінофестивалі. Свої фільми знімає майже виключно російською мовою: єдина стрічка, що була знята не російською — документальний фільм «Майдан» (2014), знятий українською.
Перший повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм став першим художнім фільмом української ко-продукції, номінованим на Каннському міжнародному кінофестивалі. Фільм є спільною продукцією кіностудій Sota Cinema Group (Україна) ma.ja.de. GmbH (Німеччина) та Lemmingfilm (Нідерланди).
Другий повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за однойменною повістю білоруського письменника Василя Бикова. Фільм здобув приз FIPRESCI на Каннському міжнародному кінофестивалі, головну нагороду 9-го міжнародного кінофестивалю «Золотий абрикос» (Єреван) у номінації «Ігрове кіно», приз «Найкращий фільм за версією журі» Одеського міжнародного кінофестивалю.
Третій повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за однойменною повістю російського письменника Федора Достоєвського. Фільм був учасником основного конкурсу 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю.
2005 — Міжнародний фестиваль фільмів про права людини «Сталкер» в Москві («Блокада»):
Спеціальний диплом журі
Приз журі Гільдії кінознавців та кінокритиків Росії «Слон» «За принципову новизну роботи з хронікальним матеріалом та досягнення ефекту „відображеного часу“»
2006 — кінопремія «Ніка» за найкращий неігровий фільм («Блокада»).