Справжня стаття — про східну частину Інгерманландії, яку називають рядом джерел Іжорської землею.Про Інгерманландію загалом читайте статтю Інгерманландія.
Іжорська земля у X—XIII ст. Іжорська земля у XIV—XV ст.
Іжорська земля (Іжора, Інгрія, Інгерманландія[1]) — історична назва території, населеної народом іжора в XII — XVIII століттях[2][3][4][5]. Отримала назву за народом іжора, який заселяв територію з І тис. н. е.[6]. Під Іжорською землею також може матися на увазі східна частина Інгерманландії[7].
Географія
Археологи та історики чітко поділяють Іжорську та Водську землі, що згадувалися ще в середньовічних джерелах[8].
Іжорська земля була східною частиною Інгерманландії[7], західна частина називалася — Вотська земля[9]. На відміну від Водської землі Іжорська знаходилася поза зоною ареалу давньоруської курганної культури[10].
Розташовувалася по обидва береги Неви та південно-західного Приладожжя. Точних описів кордонів чи картографічних згадок сучасників немає.
На думку сучасних дослідників територія Іжорської землі була обмежена[11]:
на заході — Водською землею по річках Стрілка та Оредіж
на півночі — Корельською землею по річці Сестра та Лемболовським висотам
Причому деякі історики звужують її межі ще більше:
Іжорська земля охоплювала лише південно-східний кут південного узбережжя Фінської затоки, від гирла Неви до гирла річки Стрілки (на території сучасного м. Стрільна), далі на захід йшло узбережжя Водської землі[12].
за етимологічним словником М. Фасмера, Іжора це «річка на південь від Фінської затоки, Іжорська земля — місцевість по цій річці … (часто з 1617 по 1702 р.).)», і найбільш аргументованою в ньому є думка А. Шегрена, що ця назва походить від імені дружини Ярослава МудрогоІнгігерди[14]
на думку історика А. Шаримова Іоакимівський літопис говорить про те, що топонім «Іжора» («Іжара») існував і до Інгігерди Шведської, і до Ігоря Рюриковича: «коли та родила сина Інгора, дасть їй знечалений при морі град з Іжарою у вено» і походить від карельського «інкері маа», що означає «прекрасна земля»[15]
деякі сучасні дослідники виводять топонім Іжора з фінського yysyrjainen (грубий, непривітний)[16]
Історія
Існує версія, за якою Іжорська земля входила до складу Ладозької землі ще наприкінці X століття[17]
Але у писемних джерелах термін Інгрія (у значенні Іжорська земля) вперше згадується лише на початку XII століття (1164—1181 рр.), у буллахримського папиОлександра III[9].
Іжорська земля поряд з Вотською землею протягом століть була прикордонною областю, спочатку Новгородської держави, а потім Великого князівства Московського і Московського царства зі Швецією. У зв'язку з цим її полях багато разів розгорталися спустошливі військові дії.
Після Плюсського перемир'я, в 1590 році Московська держава почала нову війну з метою повернення втрачених земель. Війна закінчилася в 1595 підписанням Тявзинського договору, за яким Іжорська земля була повернута до складу Московського царства.
Даний договір не був ратифікований московською стороною до укладання в 1609 у Виборзі нової угоди зі Швецією, так званого Виборзького трактату, про надання Швецією військової допомоги уряду Василя Шуйського.
