Ізопропіл-β-D-1-тіогалактопіранозид
Ізопропіл-β-D-1-тіогалактопіранозид (ІПТГ, IPTG) — хімічна сполука, широко вживана у молекулярній біології. Ця сполука є молекулярним міміком алолактози, метаболіту лактози, який запускає транскрипцію з лактозного оперону. Через це IPTG застосовується для контрольованої індукції експресії з генів, що знаходяться під контролем lac оператору. На відміну від алолактози, IPTG не гідролізує під впливом β-галактозидази, того його концентрація в середовищі не змінюється після активації лактозного оператору і залишається сталою. Для індукції, стерильний 1 M розчин IPTG додається до середовища з 1:1000 розведенням під час логарифмічної фази росту бактеріальної культури. Механізм діїТак само як і алолактоза, IPTG зв*язується з lac репресором та спричиняє його дисоціацію з лактозного оператора за алостеричним механізмом. Таким чином IPTG робить можливою транскрипцію генів лактозного оперону, таких як ген бета-галактозидази, гідролітичного ензиму який каталізує гідроліз β-галактозидів до мономерних цукрів. На відміну від алолактози, IPTG є S-глікозидом, які є хімічно стійкими в біологічному середовищі; таким чином IPTG не може гідролізуватись після активації лактозного оператора і концентрація активатора залишається сталою. Поглинання IPTG кишечною паличкою E. coli може відбуватись незалежно від лактозної пермеази.[1] При низьких концентраціях, IPTG проникає до клітини за участю пермеази, але за високих концентрацій (які зазвичай використовуються для індукції), IPTG проникає у клітини іншими шляхами.[2] Лабораторне застосуванняIPTG це ефективний індуктор експресії білків з lac-залежних промоторів в бактеріальній культурі при концентраціях від 100 μM до 1.0 mM. Концентрація залежить від потрібної сили індукції, а також від типу клітин і плазмід що використовуються. Якщо використовується мутант lacIq, який перепродукує lac-репресор, можуть бути потрібні вищі концентрації IPTG.[3] В синьо-білому скринінгу IPTG застосовується разом з X-gal. Синьо-білий скринінг дозволяє ідентифікувати колонії що несуть рекомбінантну плазміду на фоні тих що експресують нерекомбінантну версію плазміди. Див. такожПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia