Інтелектуальна скромність — визнання того, що чиїсь переконання та думки можуть бути хибними.[1][2] Інші характеристики, які можуть супроводжувати інтелектуальну скромність, включають недостатнє супроводження власного статусу та прийняття своїх інтелектуальних обмежень.[3]
Інтелектуальна скромність (ІС) часто описується як інтелектуальна чеснота[4]. Поняття розглядають разом з іншими сприйнятими чеснотами та пороками, такими як відкритість до нових ідей, інтелектуальну мужність, зарозумілість, марнославство та услужливість[5]. Представляється як своєрідна золотм середина між інтелектуальною зарозумілістю / догматизмом з одного боку та інтелектуальною услужливістю / невпевненістю / сором'язливістю, з іншого[6][7].
Визначення
Хоча інтелектуальна скромність (ІС) як самостійна галузь дослідження є достатньо новою, вченими багато століть тому досягнуто паритету думок. Зокрема, Вацлав Бонк та ін. визнають погляди класичного грецького філософа Сократа за «ідеальний приклад» ІС[8]. Дослідження Абрагама Маслоу, Карла Роджерса та Гордона Олпорта вводять поняття покори та скромності в оцінці своїх знань без використання терміна «інтелектуальна скромність»[8].
У 1990 році Річард Пол представив ІС як схильність до критичного мислення, взаємозалежну з іншими рисами, такими як інтелектуальна сміливість.[9][10] Він визначив її як «усвідомлення меж своїх власних знань, включаючи чутливість до обставин, за яких його вроджений егоцентризм може діяти як самообман; чутливість до прихильності та упередженості й обмеження своєї точки зору»[9]. Пол також зазначив: «Це не означає безхребетності чи покірності людини. Скоріше — це означає відсутність інтелектуальної претензійності, хвалькуватості чи зарозумілості в поєднанні з розумінням логічних основ або відсутністю таких основ своїх переконань».[9]
Одне з перших цілеспрямованих досліджень ІС було проведено Робертсом і Вудсом у 2003 році[11]. Значна частина літератури з цієї проблематиеи стосується спроб сформулювати визначення.[12] Концепції смирення включають правильну віру, недооцінку сил, низьку стурбованість, володіння обмеженнями, а також семантичні кластери, кластер ставлень і управління впевненістю.[3]
Вчений В. П. Філатов, до мертоновського етосу науки окрім інтелектуальної скромності запропонував й інші додаткові норми: оригінальність, емоційна нейтральність та незалежність[13].
Інтелектуальна скромність, на думку «справжніх» раціоналістів, передбачає усвідомлення обмеженості окремої людини, чиї знання залежать від інших людей[14][15]. Український дослідник Тарас Добко звертає увагу, що ІС, перш за все, із самокритичністі, а також разом із безкорисливим прагненням знань, любові до істини і бажання звільнитися від помилки, інтелектуальної чесності та відкритості, безсторонності в судженнях, толеранції щодо критики та опонуючої думки, допитливість і цікавість — це лише неповний список прикмет моральної постави інтелектуала, пошану до якої покликаний прищеплювати молодій людині сучасний університет[16].
Доксастичне визначення
Ян М. Черч та Пітер Л. Самуельсон запропонували доксастичний[17] опис інтелектуальної скромності. Вони розглядали ІС як чесноту оцінки власних переконань «як він чи вона повинні». Вони стверджували, що смирення є «чеснотною серединою» між зарозумілістю та самоприниженням. [18]
Це визначення передбачає, що люди є інтелектуально зарозумілими, коли вони помилково оцінюють свої інтелектуальні здібності як вищі, ніж виправдано, в результаті чого вони стають більш замкнутими та упередженими, ніж інтелектуально скромна людина. Інтелектуально невпевнені люди — це ті, хто не в змозі «належним чином визнати чи оцінити свої інтелектуальні досягнення». Така людина менш схильна вступати у дискусію, коли стикається з неправдивою інформацією. [18]
Див. також
Допитливість — якість, пов'язана з допитливим мисленням;
Покора — матеріальною реалізацією узагальненішої соціальної категорії поваги;
Скептицизм — принципова обмеженість знання та отримання інформації про дійсність через сумніви й постійні перевірки чи експерименти.
Примітки
↑Porter, 2015, с. 4, "All of these definitions share a recognition that the intellectually humble are aware of the fallibility of their intellect.".
↑Leary, 2018, с. 1, "most definitions converge on the notion that IH involves recognizing that one’s beliefs and opinions might be incorrect".
↑ абSnow, 2018, 15.1.1 Eight conceptions of humility.
↑Church & Samuelson 2016, Part I: Theory. 2. What Is An Intellectual Virtue?. §5: Is Intellectual Humility an Intellectual Virtue?; Zmigrod et al. 2019, p. 1; Samuelson et al. 2015, p. 3, "epistemic virtue that is widely acknowledged as desirable in both the philosophical and psychological literature is intellectual humility"; Porter 2015, p. 5, "many philosophers consider it a virtue".
↑Samuelson et al. 2015, p. 4, "as a virtuous mean lying somewhere between the vice of intellectual arrogance (claiming to know more than is merited) and intellectual diffidence (claiming to know less than is merited)"; Leary et al. 2017, p. 5-6; Whitcomb et al. 2017, p. 5, "Robert Roberts and Jay Wood... tell us that — a perfectly rich account of humility requires understanding how humility is — opposite to fourteen vices: — arrogance, vanity..."; Haggard et al. 2018, "A limitations-owning perspective of IH focuses on a proper recognition of the impact of intellectual limitations and a motivation to overcome them, placing it as the mean between intellectual arrogance and intellectual servility".
↑Lynch та ін., 2016, с. 2, "Much of the current philosophical literature of intellectual humility concerns how best to characterize or define the concept.".
↑Лісанов А. Г. Розширення етосу науки // Всеукраїнська науково-технічна конференція студентів, аспірантів і молодих учених «наукова весна 2019». Т. 14: Гуманітарні проблеми освіти. С. 14-7
↑Поппер К. Открытое общество и его враги: В 2-х тт. / пер. с англ. В. Н. Садовского. — М.: Международный фонд «Культурная инициатива». — «Феникс», 1992. — 448 с.
Gertler, Brie (2020), Zalta, Edward N. (ред.), Self-Knowledge, The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Spring 2020), Metaphysics Research Lab, Stanford University, процитовано 4 листопада 2023
Aberdein, Andrew (2020). Intellectual Humility and Argumentation. У Alfano, Mark; Lynch, Michael; Tanesini, Alessandra (ред.). The Routledge Handbook of the Philosophy of Humility. Routledge. с. 325—334. Процитовано 4 листопада 2023. Paul is the only theorist in Ritchhart’s survey to propose intellectual humility as a critical thinking disposition
