Інформаційна безпека УкраїниІнформаційна безпека України — сукупність дієвих заходів вповноважених державних органів у інформаційній сфері, спрямованих на захист національної безпеки та оборони України СутністьРозуміється стан захищеності інформаційного простору України, при якому спеціальні інформаційні операції (ІПСО) , акти зовнішньої інформаційної агресії, інформаційний тероризм, незаконне зняття інформації за допомогою спеціальних технічних засобів, комп'ютерні злочини та інший деструктивний інформаційний вплив не завдає суттєвої шкоди національним інтересам. [1] Ліпкан В. А. виокремлює кілька підходів щодо розуміння інформаційної безпеки: стан захищеності інформаційного простору; процес управління загрозами та небезпеками, що забезпечує інформаційний суверенітет України; стан захищеності національних інтересів країни в інформаційному середовищі або в інформаційній сфері; захищеність установлених законом правил, за якими відбуваються інформаційні процеси в державі; важливу функцію держави; суспільні відносини, пов’язані із захистом життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави від реальних та потенційних загроз в інформаційному просторі; невід’ємну частину політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки.[2] Законодавча регламентаціяВідповідно до законодавства України поняття "інформаційна безпека" має таке визначення:
РізновидиВиокремлюють три рівня забезпечення інформаційної безпеки:
Концепція державної інформаційної політикиПротягом 2002-2010 рр. було три спроби ухвалити концепцію державної інформаційної політики - 2002, 2009 та 2010 року. 11 січня 2011 року черговий проект концепції прийняли у першому читанні за основу закону і направили на доопрацювання Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації [6]. Забезпечення інформаційної безпеки в Україні наразі регламентовано законами України «Про інформацію»,«Про національну безпеку України», «Про Національну програму інформатизації», а також «Стратегією інформаційної безпеки», затвердженої Указом Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/202, та Стратегією кібербезпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26 серпня 2021 року № 447/2021. Загрози національній безпеці в інформаційній сферіОднією з основних загроз інформаційній безпеці ЗУ "Про основи національної безпеки" називає "намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації". До інших загроз віднесено:
У сучасному світі глобалізму серед інших цивілізаційних викликів великою небезпекою стають нові оберти реалізації різних доктрин керованого хаосу, пропаганди війни, екстремізму, сепаратизму, насильства, жорстокості, розпалювання національної, міжетнічної, релігійної ворожнечі і ненависті, маніпулювання громадською думкою, свідомістю. Нерідко інформація може виступати способом прихованого впливу на психіку людини, маніпулювання свідомістю (навіювання), прямим вторгненням у психічне життя людей, використовуватись для здійснення комп’ютерної злочинності чи кібертероризму. [8] В Доктрині інформаційної безпеки України, підписаній Президентом в липні 2009 р., серед всього виділялись наступні загрози інформаційній безпеці країни:
Після перемоги Євромайдану та Відсторонення Віктора Януковича від влади розпочалася розробка нової Доктрини інформаційної безпеки, яка б відповідала вимогам часу.[10] Новітнім нормативним актом - Стратегією інформаційної безпеки, затвердженої Указом Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021, визначено: "Метою Стратегії є посилення спроможностей щодо забезпечення інформаційної безпеки держави, її інформаційного простору, підтримки інформаційними засобами та заходами соціальної та політичної стабільності, оборони держави, захисту державного суверенітету, територіальної цілісності України, демократичного конституційного ладу, забезпечення прав та свобод кожного громадянина. Досягнення мети здійснюватиметься шляхом ужиття заходів щодо стримування та протидії загрозам інформаційній безпеці України та нейтралізації інформаційної агресії, у тому числі спеціальних інформаційних операцій держави-агресора, спрямованих на підрив державного суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення інформаційної стійкості суспільства та держави, створення ефективної системи взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та суспільством, а також розвиток міжнародної співпраці у сфері інформаційної безпеки на засадах партнерства та взаємної підтримки."[11] Забезпечення національної безпеки в інформаційній сферіДіяльність Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпекиПри Раді національної безпеки і оборони (РНБО) діє Міжвідомча комісія з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки. До основних її завдань, зокрема, належить аналіз стану і можливих загроз національній безпеці України в інформаційній сфері та узагальнення міжнародного досвіду щодо формування та реалізації інформаційної політики [12] Укази Президента України23 квітня 2008 р. Віктор Ющенко своїм наказом № 377/2008 ввів в дію рішення РНБО "Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України" [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.]. Відповідно до цього указу уряд, зокрема, мав:
Результатом виконання цього указу стало, зокрема, створення РНБО Доктрини інформаційної безпеки України - сукупності основних офіційних поглядів на мету, задачі, принципи й основні напрямки забезпечення інформаційної безпеки держави. Віктор Ющенко затвердив її у липні 2009 р. В підготовці і обговоренні документу було задіяно понад 30 органів державної влади, наукових установ, враховано понад 200 конкретних пропозицій, у тому числі від представників громадських організацій, експертного середовища. В ньому сказано, що в інформаційній сфері України вирізняються такі життєво важливі інтереси держави:
В цьому ж було документі визначено принципи забезпечення інформаційної безпеки України:
Питання, пов'язані із кібербезпекою, визначаються Стратегією кібербезпеки України, затвердженою Указом Президента України від 26 серпня 2021 року № 447. Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
