Рада національної безпеки і оборони України
 Ра́да націона́льної безпе́ки і оборо́ни Украї́ни (РНБО або РНБОУ) — координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. З 2014 року орган отримав розширені повноваження, включно із запровадженням санкцій. Під час президентства Володимира Зеленського, починаючи з 2021 року, РНБО активно використовує санкції проти громадян України, що викликає критику правозахисників та юристів як практику, яка суперечить принципам верховенства права та є політично вмотивованою[⇨]. СтатусВідповідно до статті 107 Конституції України РНБОУ координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Рішення РНБОУ вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції РНБОУ визначаються законом. Історія Раду національної безпеки і оборони України утворено Указом Президента України від 30 серпня 1996 року № 772 замість Ради оборони України та Ради національної безпеки України, які працювали у період з 1991 до 1996 року.[2] Раду оборони України утворено постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1991 року № 1658-XII. Згідно з Положенням про Раду оборони цей орган було визначено як вищий державний орган колегіального керівництва питаннями оборони і безпеки України, який утворюється з метою захисту суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності та недоторканності республіки, вироблення стратегії і постійного вдосконалення політики у сфері оборони і державної безпеки, всебічної наукової оцінки характеру військової загрози, визначення ставлення до сучасних війн, ефективного контролю за виконанням завдань держави та її інститутів по підтриманню обороноздатності України на рівні оборонної достатності. Розпорядженням Президента України від 23 січня 1992 року № 28 відповідальним секретарем Ради оборони України призначили Мирослава Вітовського, який обіймав цю посаду до 30 листопада 1995 року. До складу Ради оборони згідно з постановою Верховної Ради України від 9 квітня 1992 року № 2261-XII входили Президент України — Голова Ради оборони України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-Міністр України, перший заступник Голови Верховної Ради України, міністр закордонних справ України, міністр оборони України, міністр внутрішніх справ України, міністр машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, голова Служби безпеки України, командуючий Національною гвардією України, командуючий Прикордонними військами України. Згідно з Тимчасовим положенням про Раду національної безпеки України, затвердженим Розпорядженням Президента України від 3 липня 1992 року № 117, Раду визначено як консультативно-дорадчий орган у системі державної виконавчої влади при Президенті України, головним завданням якого є підготовка пропозицій та проєктів рішень Президента України щодо реалізації політики у сфері захисту національних інтересів та забезпечення національної безпеки України. З 1 липня по 19 листопада 1992 року посаду державного радника України з питань національної безпеки, секретаря Ради національної безпеки України, а з 19 листопада 1992 року по 19 квітня 1993 року — радника Президента України з питань національної безпеки — секретаря Ради національної безпеки при Президенті України обіймав Володимир Селіванов. 1 грудня 1993 року секретарем Ради національної безпеки при Президентові України — керівником апарату Ради національної безпеки при Президентові України призначили Валерія Картавцева (обіймав цю посаду до 5 серпня 1994 року). Розпорядженням Президента України від 5 серпня 1994 року № 95 секретарем Ради національної безпеки при Президенті України, а Указом Президента України від 17 жовтня 1994 року № 613 — секретарем Ради національної безпеки при Президентові України — радником Президента України з питань національної безпеки призначено Володимира Горбуліна. Указом Президента України від 23 серпня 1994 року № 469 затверджено нове Положення про Раду. Згідно з ним Раду визначено як колегіальний орган при Президентові України, який здійснює організаційно-координаційну діяльність в галузі забезпечення національної безпеки. З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України розпочався новий період у діяльності Ради. Указом Президента України від 30 серпня 1996 року N 772 відповідно до статті 107 Конституції України було також утворено Апарат Ради. Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року N 927 затверджено Положення про Апарат Ради (нову редакцію Положення затверджено Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446). Формування законодавчої бази з питань діяльності Ради було завершено з прийняттям 5 березня 1998 року Закону України N 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.]. Санкції щодо громадян УкраїниСанкційна політика Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) піддається широкій критиці за застосування персональних обмежувальних заходів проти громадян України без рішення суду, що порушує норми Конституції та базові принципи верховенства права[3][4][5]. Санкції запроваджуються рішенням РНБО на підставі Закону «Про санкції», однак механізм не передбачає участі суду[6], що суперечить юридичним стандартам Європейського Союзу та інших демократичних держав[7]. Правозахисні організації, зокрема Центр громадянських свобод[8], Українська Гельсінська спілка з прав людини та Харківська правозахисна група, вказують на неконституційність такої практики. Вони наголошують, що РНБО — це політичний орган, який не має повноважень виконувати квазісудові функції[5][4]. У лютому 2025 року кілька українських правозахисних організацій виступили із спільною заявою проти використання санкцій для тиску на опозицію[5]. На думку критиків, санкційний механізм дедалі частіше використовується як політичний інструмент чинного президента України Володимира Зеленського для усунення політичних конкурентів і посилення впливу на медіа та бізнес[4][5][8]. Під санкції потрапляли опозиційні політики, журналісти та бізнесмени, зокрема п’ятий президент України Петро Порошенко[9], підприємці Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов[10][11], журналістка Світлана Крюкова[12], колишній радник Офісу президента Олексій Арестович[13] та бізнесмен Костянтин Жеваго[14]. З аналогічною критикою виступали міжнародні правозахисні організації, зокрема Amnesty International, яка заявила про «систематичне використання санкцій як інструменту політичного переслідування»[15]. Функції та компетенція РНБОУФункціїВідповідно до Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.] функціями цього органу є:
КомпетенціяВідповідно до функцій, визначених вищезгаданим Законом, Рада національної безпеки і оборони України:
КерівництвоПоточне керівництво і складПоточний склад РНБОУ:[16]
Перелік секретарів РНБО
СтруктураСклад РНБОУГоловою РНБОУ є Президент України. Він також формує персональний склад РНБОУ. До складу РНБОУ за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади. Секретар РНБОУСекретар РНБОУ забезпечує організацію роботи і виконання рішень РНБОУ, призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Апарат РНБОУПоточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності РНБОУ здійснює її апарат, який підпорядковується Секретареві РНБОУ. Для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжгалузевого характеру, забезпечення науково-аналітичного та прогнозного супроводження діяльності РНБОУ за її рішенням можуть утворюватися тимчасові міжвідомчі комісії, робочі та консультативні органи. Функції, структура, штатна чисельність апарату РНБОУ, а також повноваження заступників Секретаря РНБОУ визначаються Президентом України. Функції та повноваження робочих та консультативних органів РНБОУ також визначає Президент України. Структура Апарату РНБОУ Гранична чисельність працівників Апарату Ради національної безпеки і оборони України затверджена у кількості 237 штатних одиниць[22][23]. Структура Апарату РНБОУ:
Інформаційно-аналітичний центрІнформаційно-аналітичний центр є робочим органом РНБОУ.[24] Центр:[24]
Реорганізація у квітні 2017 рокуЗ 14 квітня 2017 року, згідно з Указом Президента України № 109/2017 від 14 квітня 2017 р., структура РНБОУ радикально реорганізована.[25] Наразі, структура РНБОУ наступна :
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
