Народився в Єревані, вірменин за національністю. З 1930 року працював на Ленінградському машинобудівному заводі «Красная заря» — спочатку робітником, а потім креслярем. 1933 року закінчив курси підвищення кваліфікації для конструкторів. Працював на Ленінградському оптико-механічному об'єднанні ім. Леніна (ЛОМО (раніше — Державний оптико-механічний завод у Ленінграді). У роки Німецько-радянської війни був інженером-конструктором у Казані. З 1945 — провідний конструктор Державного оптичного інституту. Спільно з Д.Д.Максутовим розпочав роботи з впровадження меніскових систем в астрономію.
Є автором низки нових оригінальних конструкцій астрономічних інструментів.
небулярний спектрограф АСИ-1 (1949),
менісковий телескоп АСИ-2 діаметром 500 мм (1950),
серія оригінальних, хоча і малих за розмірами інструментів (дзеркально-лінзова камера АСИ-4, відображальний телескоп з безщілинним кварцовим спектрографом АСИ-5, безщілинний менісковий дифракційно-лінзовий спектрограф АС-31),
спільно з Максутовим ним було створено один з найбільших у світі менісковий телескоп АС-32 (вхідний отвір телескопа 700 мм, діаметр головного дзеркала 975 мм) з автоматичною системою керування, встановлений в Абастуманській обсерваторії .
У Спеціальній астрофізичній обсерваторії АН СРСР 1975 року введено в дію найбільший у світі (на той час) рефлектор із дзеркалом діаметром 6 м, головним конструктором якого був Іоаннісіані. Під час розробки проекту цього рефлектора, що отримав назву «Великий телескоп азимутальний» (рос.БТА), вдалося відійти від традиційних схем і вперше для великого оптичного телескопа застосувати схему стеження труби за об'єктом у системі альт-азимутальних координат (висота — азимут): одна вісь розташована вертикально, а друга — горизонтально. Така схема має низку переваг і відкрила нові шляхи створення великих телескопів.
Ім'ям Іоаннісіані названо малу планету 2450 Іоаннісіані, відкриту М.С.Черних 1 вересня 1978 року в Кримській астрофізичній обсерваторії.
