Кавказьке намісництво
41°43′21″ пн. ш. 44°47′33″ сх. д. / 41.7225° пн. ш. 44.7925° сх. д. Кавка́зьке намі́сництво (рос. Кавказское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1785-1796. Адміністративний центр — Катериноград (до 1790) і Астрахань (після 1796). Створене 5 травня 1785 на основі Астраханської та Кавказької губернії. Складалося з 9 повітів. 31 грудня 1796 перетворене на Астраханську губернію[1] Повіти
КартиДруге Кавказьке намісництво27 грудня 1844 на територіях Кавказу, які увійшли до складу Російської імперії (в тому числі Грузинська губернія, Вірменська область, Каспійська область) було знову засновано Кавказьке намісництво з центром в Тифлісі. З 27 грудня 1844 намісництво складалося з однієї губернії і двох областей:
30 травня 1860 Дербентська губернія скасована, утворена Дагестанська область (Дербент) і Закатальський округ 2 грудня 1859 Шемахінська губернія перейменована в Бакинську губернію (Баку)
22 листопада 1881 Кавказьке намісництво фактично скасоване. Була утворена Кавказька адміністрація на чолі з головнокеруючим цивільною частиною, він же був одночасно головнокомандуючий і наказний отаман козацького війська. Третє Кавказьке намісництвоКавказьке намісництво було відновлене Найвищим указом Урядового Сенату 26 лютого 1905 року (проіснувало до 1917 року) в такому складі: шість губерній:
п'ять областей: два самостійних округи: Після Лютневої революції 1917 року колишнє намісництво перейшло під управління новоутвореного Особливого Закавказького комітету Див. такожПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia