Іоано-Богословський храм (Харків)
Храм апостола і євангеліста святого Іоана Богослова — храм Православної церкви України, один з найбільших у Харкові храмів, пам'ятка історії та культури другої половини XIX століття. Храм збудований 1885 року на місці давнішої дерев'яної церкви. Закритий більшовиками 1930 року, перетворений на склад і занедбаний. 1991 року відновив роботу як храм УАПЦ. 2008 перейшов до УПЦ КП, а 2018 разом із нею увійшов до складу ПЦУ. При храмі діє недільна школа для дітей. Опис Церква поєднує візантійський та неокласичний стилі, що було типовим для тогочасних храмів Слобожанщини. Це хрестово-купольний храм з великим куполом та дзвіницею, приєднаною до будівлі через знижений бабинець[1]. Головний фасад будівлі містить грановані пілястри, які завершуються фризом і карнизом. Три бокові фасади (північного і південного рамен храму та вівтарної частини) завершуються трикутними фронтонами. Фасади мають аркові вікна з пілястрами класичного стилю[1]. Купол храму спирається на восьмигранний барабан з арковими вікнами[1]. Дзвіниця триярусна, перші два яруси за оздобленням подібні до фасаду, а третій ярус та шатро оформлені за принципом церков XVII століття «восьмерик на четверику». Обабіч аркових отворів дзвонів знаходяться коринфські пілястри[1]. ІсторіяКолишні дерев'яні церквиХарківський район Іванівка, в якому розташований храм, виник як слобода не пізніше середини XVII сторіччя, але до 1930-х років не входив до меж міста. Перша згадка про освячення дерев'яного храму Іоана Богослова в Іванівці датується 1680 роком. У 1762 році на вулиці Великій Панасівській була збудована нова дерев'яна церква, що в 1830 році була повністю відреставрована[1]. Будівництво кам'яної церкви 1879 році на місті дерев'яної церкви Іоана Богослова заклали нову кам'яну церкву того ж імені. Офіційно будівництво велося за кошти парафіян, але, ймовірно, гроші було надано власником заводу олійних фарб купцем Ващенком та власником хімічного заводу купцем В. І. Пащенком-Тряпкіним[1]. Храм будувався за проєктом єпархіального архітектора Харківської єпархії Федора Івановича Данилова[2]. 3 листопада 1885 року храм був освячений[3]. Він мав три престоли: головний — святого апостола і євангеліста Іоана Богослова, з правого боку — в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, що був освячений 8 липня 1888 році, ліворуч — в ім'я святого Феодосія, архієпископа Чернігівського, та Преподобного Серафіма Саровського, який освятили 24 жовтня 1904 року[1]. Закриття храму радянською владоюПісля Жовтневої революції та Громадянської війни діяльність церковної громади відновилась 17 квітня 1921 року. Тоді відбулася реєстрація громади в комісії по відділенню церкви від держави при окрвиконкомі Харківської губернії. У 1924 року за храм змагаються дві ворогуючі течії тогочасного московського православ'я, — тихонівці та обновленці, — з почерговим захопленням храму прихильниками обох течій. З 1925 по 1927 рік громада храму збільшилася із 30 до 797 парафіян[1]. У 1930 році храм зачинили, а парафію розформували. У 1932 будівлю отримує у розпорядження секція транспорту та зв'язку при міськраді для зносу. Однак будівлю не зносять, а перетворюють на склад для господарських товарів. Хрести були зняті, шатро дзвіниці знесено, а третій ярус дзвіниці пошкоджено при демонтажі дзвонів. Під час Німецько-радянської війни верхній ярус дзвіниці був повністю зруйнований, бо був зручною точкою для обстрілу залізниці та вокзалу Харків-Пасажирський. Наступні пів століття будівля залишалась занедбаної та поступово руйнувалася. Паперть головного входу була сильно пошкоджена, баня та дахи зруйнувалися, на склепіннях росли трава й дерева. Зникли південний і північний фронтони та сходи під ними. Майже весь інтер'єр церкви був знищений за винятком слідів фресок. За даними «УкрНДІпроектреставрації», будівля була зруйнована на 70 %[1]. Відродження храму в незалежній УкраїніВідновлення церкви почалось з того, що в 1990 або 1991 роках викладачі Харківського університету Віктор Маринчак та Юрій Ісіченко спільно зі слухачами їхніх релігійних курсів утворили Українське православне братство ім. Андрія Первозваного, і їх підтримали львівські священники, які хотіли допомогти відновити в Харкові Українську автокефальну православну церкву. 16 липня 1991 року пройшли установчі збори релігійної громади, а 14 серпня 1991 року Харківська обласна адміністрація зареєструвала громаду і зобов'язала «Харківгоспторг» до 10 вересня 1991 року звільнити зайняту під склад будівлю церкви Святого Іоана Богослова й передати її громаді. Перше богослужіння пройшло 19 серпня 1991 року, ще ззовні під мурами храму[4]. А 21 вересня 1991 року архієпископ Антоній освятив храм[5]. ,_%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0.jpg) В перші місяці богослужінь дах храму залишався пошкодженим, в будівлю потрапляли дощ і сніг, сипалася штукатурка, церковного приладдя не було. У 1992 році американський священик Володимир Пашко, який бачив перші богослужіння в храмі, зібрав кільканадцять тисяч доларів на відбудовування храму, що дозволило зробити м'яку покрівлю над приміщенням, полагодити купол, придбати жертовник, престол і запрестольний хрест[4]. З 14 травня 2006 року храм перебував в складі Української православної церкви Київського Патріархату[6], а в грудні 2018 року разом із нею увійшов до складу Православної церкви України. ,_%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_2.jpg) На стінах храму були встановлені меморіальні таблички на честь героїв Небесної сотні, жертв теракту 2015 року під час Маршу єдності в Харкові[7], героїв Російсько-української війни. 9 вересня 2022 року на територію храму прилетіла російська ракета «Ураган», пошкодивши вікна й частину даху[1][8]. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
