Велика Панасівська вулиця
Велика Панасівська вулиця — вулиця у Холодногірському районі Харкова. Одна з найстаріших і найдовших вулиць міста. Вона починається від Чоботарської вулиці, продовжуючи Дмитрівську вулицю. Велика Панасівська йде на північ, приблизно паралельно річці Лопань майже до межі міста, багато разів змінює напрямок і ширину. Довжина вулиці майже 7 км. Вона проходить міською одно- і багатоповерховою забудовою, зоною промислових підприємств, йде уздовж залізниці в районі станції Харків-Сортувальний, а закінчується плутаниною провулків у приватному секторі. Історія й назваВулиця виникла наприкінці XVII — поч. XVIII століття як дорога, що зв'язувала Харків зі слободою Панасівка (також Афанасіївка, Опанасівка). Історія назви вулиці доволі складна. До 1921 року Велика Панасівська вулиця простягалась від вулиці Чоботарської до Альбівського провулку. Відрізок вулиці від Альбівського пров. до Лук'янівської вулиці носив назву Великої Цукрозаводської вулиці до 1936 року. Потім відрізок від того ж Альбівського пров. до Олексіївського лугопарку носив назву Цукрозаводської вулиці до 1974 року. Ці окремі відрізки, від Чоботарської вулиці й до лугопарку, поєднали в одну вулицю Котлова, на честь Івана Федоровича Котлова, харківського революціонера-більшовика, робітника вагонних майстерень, одного з організаторів районного комітету РСДРП (б). 3 лютого 2016 року вулиці Котлова згідно із законом про декомунізацію було повернено історичну назву — Велика Панасівська.  Панасівська слобода розташовувалась під Лисою горою, в низині, на правому березі річки Лопань. Слобода, а також і вулиця, при таненні снігу часто затоплювалась «гірською водою» з Лисої гори. Для розбудови Великої Панасівської вулиці велике значення мала Курсько-Харківська залізниця, яка стала до ладу в 1869 році. Для забезпечення її роботи побудували вагоноремонтні майстерні, які були готові вже у 1865 році, і з яких згодом розвинувся Харківський вагонобудівний завод. Завдяки залізниці в цій місцевості були проведені серйозні дренажні роботи, які позбавили Панасівку від підтоплень. Після цього Панасівка почала забудовуватись активніше, але житлові будинки були сільські, під солом'яною стріхою, оскільки дія «Положения об устройстве губернских городов» 1837 року на околиці Харкова не поширювалась. У 1885 році Велику Панасівську вулицю з'єднали з Лисою Горою залізним мостом, який побудували над залізничними коліями. Оскільки міст проходив Кузинською вулицею, то й названий був Кузинський міст. Наявність залізниці сприяла появі промислових підприємств. Крім вагонних майстерень з'явились горілчаний, пивоварний, плитковий завод та ін. У 1894 році на Великій Панасівській відкрили другу в місці безкоштовну народну читальню (на перехресті з Різниківським пров., в будинку Єзерського). На поч. XX століття вулицю забрукували. У 1909 році по Великій Панасівській пустили трамвай. Вулиця і надалі розвивалась завдяки будівництву підприємств. Відкрита у 1915 році протезна майстерня працює і нині як експериментальне протезно-ортопедичне підприємство. Приблизно з 1930 року працює комбікормовий завод, з 1943 — Харківський дослідний завод технологічного оснащення (раніше Механічний завод). Значущі політичні події 1 травня 1900 року — Перша в Харкові маївка. На Ващенківській леваді (нині на цьому місті спортивний комплекс «Локомотив») зібрався трьохтисячний мітинг робітників району. За кілька тижнів до мітингу на підприємствах Панасівки та Іванівки активісти революційного робітничого гуртка почали розповсюджувати агітаційні матеріали з закликами до страйку. Першотравнева хода робітників супроводжувалась сутичками з військами й поліцією. Мітинг було розігнано, частину учасників заарештували, і наступного дня почався страйк. Влада поступилася вимогам страйкарів і звільнила заарештованих. 10 жовтня 1905 року — Під час загального політичного страйку на тій же Ващенківській леваді відбувся мітинг, на якому були присутні 15 тис. робітників з усього Харкова. 1912 рік — Більшовики спромоглись провести до Державної Думи IV-го скликання свого кандидата від робітничої курії Харкова, робітника-залізничника М. К. Муранова. Храми  № 105а — Пам'ятка архітектури Харкова. Храм апостола і євангеліста святого Іоанна Богослова, побудований у 1879 році, можливо, за проєктом архітектора Ф. І. Данилова. Належить до Православної церкви України. Перший дерев'яний храм Іоанна Богослова у слободі Іванівка був освячений у 1680 році. У 1762 році церква була відновлена. До цієї церкви ходив мандрівний філософ Григорій Сковорода, у період вчителювання в Харківському колегіумі.[2] Заклади культури№ 83а — Колишній «Палац Робітника», пам'ятка архітектури національного значення. Побудований у 1928—1932 роках за проєктом архітектора О. І. Дмитрієва, за участю Верюжського В. В. Один із найкращих зразків конструктивізму в Харкові. Стіни фоє прикрашають панно Євгена Лансере. Під час війни Будинок культури потерпів від німецьких окупантів. Після війни його було відновлено. У 1967 році при БК було відкрито Музей історії Південної залізниці. Нині БК залізничників перетворений на Центральний будинок науки і техніки Південної залізниці.[3] Пам'ятники
Підприємства№ 29 — Харківський дослідний завод технологічного оснащення.[5] ТранспортВеликою Панасівською вулицею з 1909 року ходить трамвай. Зараз це маршрути 1, 12, 20. Там, де до Великої Панасівської дотикаються Лозівська і Пащенківська вулиці, розташована кінцева зупинка («Іванівка») маршруту № 1. Також ходять автобуси маршрутів 40е, 61е, 97е, 250е, 277е, 282е, 302е, 303е.[11] Зупинки громадського транспорту: Див. такожДжерела
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
