Іоасаф (Лелюхін)
Іоасаф Лелюхін (офіційно Віталій Михайлович Лелюхін; 28 квітня 1903, село Дубасіщі, Єльнінський повіт, Смоленська губернія — 24 квітня 1966) — священнослужитель УАПЦ 1942—1944; єпископ Російської православної церкви, митрополит Київський і Галицький Московської патріархії, Екзарх України. У 1920-х — обновленський священик. БіографіяНародився в сім'ї православного священика села Дубасіщі Єльницького повіту Смоленської губернії. Закінчив Вяземське духовне училище і Смоленську духовну семінарію, в 1919-1920 роках вступає в Смоленський державний університет, але важке матеріальне становище численної родини батька змушує його залишити заняття і вступити на цивільну службу. Заочно вчився в Харківському відділенні Московського інституту зв'язку. Перебував у Обновленські Церкві, там висвячений на священика обновленцями. З початком міжсоюзницької війни Німеччини та СССР залишився на території України, взявши участь у відновлення Церкви на звільнених від комуністів територіях. 15 серпня 1942 архієрей УАПЦ Геннадій (Шиприкевич) заново висвятив цього російського обновленця на диякона, а 16 серпня — заново на священика Дніпропетровської єпархії УАПЦ. З 1942 року служив у храмах Дніпропетровської області та Дніпропетровська. 1950 році — настоятель Миколаївського молитовного будинку села Амур у Дніпропетровську, потім був священиком Троїцького кафедрального собору та секретарем Дніпропетровського Єпархіального Управління РПЦ. 1957 році — секретар архієпископа Дніпропетровського і Запорізького. 1958 пострижений у чернецтво з ім'ям Іоасафа і зведений у сан архімандрита. 17 серпня 1958 хіротонізований на єпископа Сумського і Охтирського Московської патріархії. З 21 травня 1959 року — єпископ Дніпропетровський і Запорізький РПЦ МП. Прийняв єпархію з 286 діючими парафіями, залишив у Дніпропетровській єпархії менше сорока парафій. Уповноважений у справах релігій у своєму звіті за 1959 рік писав:
З 14 серпня 1961 року — єпископ Вінницький і Брацлавський РПЦ МП. 12 січня 1962 йому було доручено тимчасове управління Хмельницькою єпархією РПЦ МП. Навесні 1962 єпископ Іоасаф супроводжував Патріарха РПЦ Алексія в його агентурній поїздці по Югославії, Болгарії та Румунії, яка була закамуфльована під релігійний візит. 25 лютого 1964 возведений у сан архієпископа і нагороджений правом носіння хреста на клобуку. З 30 березня 1964 року — митрополит Київський і Галицький, Екзарх України та постійний член Священного Синоду. У жовтні 1964 року очолював делегацію Російської Православної Церкви на урочистостях в Празі, з нагоди інтронізації Митрополита Празького і всієї Чехословаччини Дорофея. З 1965 КГБ СССР зробило його членом Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном. З 5 лютого по 25 травня тимчасово керував Луганською єпархією РПЦ МП. Посилання |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
