Симеон (Шостацький)

	Симеон
	Митрополит Симеон під час візиту до Вселенського Патріарха Варфоломія на церемонію вручення Томосу про автокефалію Православній церкві України (5 січня 2019).
	Митрополит Вінницький і Барський
	Митрополит Вінницький і Барський
з 15 грудня 2018
Церква:	ПЦУ
	Митрополит Вінницький і Барський; (до 5 січня 2013 — Вінницький і Могилів-Подільський,; до 9 липня 2011 — архієпископ)
	Митрополит Вінницький і Барський; (до 5 січня 2013 — Вінницький і Могилів-Подільський,; до 9 липня 2011 — архієпископ)
10 червня 2007 — 17 грудня 2018
Церква:	УПЦ (МП) → ПЦУ
Попередник:	Макарій (Свистун)
Наступник:	Варсонофій (Столяр)
	Архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський; (до 10 травня 2002 — єпископ)
	Архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський; (до 10 травня 2002 — єпископ)
4 травня 1996 — 10 червня 2007
Обрання:	3 травня 1996
Церква:	УПЦ (МП)
Попередник:	кафедра заснована
Наступник:	Никодим (Горенко)
Альма-матер:	Вінницький медичний інститут; Московська духовна семінарія; Київська духовна академія
Діяльність:	православний священник
Тезоіменитство:	14 вересня
Ім'я при народженні:	Володимир Іванович Шостацький
Народження:	3 листопада 1962 (62 роки) ; Райківці, Чорноострівський районd, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Дияконство:	14 січня 1991
Священство:	28 квітня 1991
Чернецтво:	6 грудня 1990
Єп. хіротонія:	4 травня 1996
Нагороди:
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня	Нагородженні Ювілейною медаллю «Різдво Христове — 2000» 1 ступеня
	Симеон у Вікісховищі

Симео́н (світське ім'я — Володимир Іванович Шостацький; нар. 3 листопада 1962(1962-11-03) , Райківці, Хмельницька область ) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Православної Церкви у складі Московського Патріархату), митрополит Вінницький і Барський, постійний член синоду.

Життєпис

Володимир Іванович Шостацький народився 3 листопада 1962 року в селі Райківці в селянській родині.

1980 року закінчив середню школу, служив в армії до 1982 року. З 1983 по 1987 роки навчався у Вінницькому медичному інституті, з 1987 по 1991 — у Московській духовній семінарії.

Служіння в УПЦ (МП)

6 грудня 1990 року в Московському Даниловому монастирі пострижений у чернецтво з ім'ям Симеон на честь Симеона Стовпника. 14 січня 1991 року був зведений у сан ієродиякона, 28 квітня — в сан ієромонаха. З 1990 по 1994 роки був доглядачем за Патріаршої резиденції в Даниловому монастирі.

1994 року став ризничним Києво-Печерської лаври і вступив до Київської духовної академії. 7 квітня 1995 року зведений у сан ігумена, 23 листопада того року — в сан архімандрита.

Єпископське служіння

4 травня 1996 року висвячений на єпископа Володимир-Волинського і Ковельського, керівника новоствореної Володимир-Волинської єпархії УПЦ (МП).

10 травня 2002 року зведений у сан архієпископа.

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви від 10 червня 2007 року призначений архієпископом Вінницьким і Могилів-Подільським, керівником Вінницької єпархії УПЦ (МП).

9 липня 2011 року зведений у сан митрополита.

Єдиний із 83 учасників Собору УПЦ (МП), який не підписав постанову екстреного Синоду від 13 листопада 2018 року, який відбувся в Києво-Печерській лаврі і на якому було прийнято рішення про визнання неканонічним рішення Синоду Константинопольського патріархату стосовно українського церковного питання.^[1]

Служіння в Православній Церкві України

15 грудня 2018 року взяв участь у Об'єднавчому соборі та створенні помісної автокефальної Православної церкви України. Був одним із кандидатів на посаду предстоятеля, проте на виборах поступився митрополиту колишньої УПЦ КП Епіфанію, посівши за результатами голосування 2 місце.

Разом із колишніми предстоятелями УПЦ КП Філаретом (Денисенком) та УАПЦ Макарієм (Малетичем), став довічним членом Синоду новоутвореної церкви.

Нагороди

Державні

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (13 січня 2019) — за значний внесок в утвердження духовності, милосердя та міжконфесійної злагоди, вагомі особисті заслуги у розбудові незалежної Православної Церкви України, багаторічне сумлінне служіння Українському народові^[2]
Орден «За заслуги» III ст. (13 листопада 2002) — за вагомий особистий внесок у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, активну миротворчу та благодійну діяльність^[3]
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу ^[4]