Іонотропні глутаматні рецептори Іонотропні глутаматні рецептори — це ліганд-залежні іонні канали, лігандом яких є збуджувальний нейромедіатор — глутамат. Ці іонні канали пропускають до клітини іони натрію, а деякі й кальцію, сприяючи деполяризації мембрани нервової клітини. Наявні в багатьох структурах нервової системи, перш за все центральної. РізноманіттяІонотропні глутаматні рецептори розділяють на три підгрупи[1].:
У людини представлені 18-ма генами:
Участь в екситотоксичностіЗв'язування глутамату із NMDA-рецептором постсинаптичної мембрани відчиняє ворота каналу та за умов зникнення магнієвого блокування веде до входу кальцію в цитоплазму нейрона[2]. Надмірний вхід кальцію у клітину внаслідок дії глутамату може спричинити явище екситотоксичності («збуджувальної цитоксичності»), тобто ушкодження або загибель клітини внаслідок активації ряду кальцій-залежних процесів. Екситотоксичність є компонентом патологічних змін, що супроводжуються втратою нейронів за таких нейродегенеративних розладів як хвороба Альцгеймера, Паркінсона, тощо. Надмірний вхід Ca2+ в клітину стимулює генерацію вільних радикалів (зокрема, потужний синтез нейрональною NO-синтазою монооксиду азоту), руйнування потенціалу внутрішньої мітохондріальної мембрани, втрату АТФ, що результується у апоптозі чи некрозі нейронів (залежно від розмірів ушкодження і швидкості поповнення пулу АТФ). Надмірний синтез NO веде до порушення функцій протеасом через обернене нітрозилювання залишків цистеїну в складі їх білкових молекул; при цьому в нейронах накопичуються ті білки, що в нормі руйнуються протеасомами (наприклад, невірно зібраний паркін, мутації якого є причиною спадкових форм хвороби Паркінсона). NO також може руйнувати білки внаслідок його взаємодії із супероксиданіоном з утворенням пероксинітриту (OONO) — дуже токсичного агенту, здатного необоротно нітрувати залишки тирозину в складі білків. Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
