Іоселіані Отар Давидович

Отар Іоселіані
Отар Іоселіані
ოთარ იოსელიანი
	Отар Іоселіані, 2010
	Отар Іоселіані, 2010
Дата народження	2 лютого 1934[…]
Місце народження	Тифліс, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР[…]
Дата смерті	17 грудня 2023 (89 років)
Місце смерті	Тбілісі, Грузія
Громадянство	Франція
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії і Тбіліська державна консерваторія імені Вано Сараджишвілі
Професія	сценарист, режисер монтажу, актор, режисер, композитор, диригент, піаніст, режисер-документаліст, кінорежисер, педагог, кінематографіст
Кар'єра	1958–2006
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd
Magnum opus	Прощавай, рідний дім, Фаворити Місяця, Жив співучий дрізд, І стало світло (фільм, 1989), Ранок понеділка і Полювання на метеликів (фільм, 1992)
Нагороди	Народний артист Грузинської РСР приз Луї Деллюка (1999) Берлінська художня преміяd (1993) Nika Award for Best Directord (1998) European Film Academy Critics Awardd (1999)
IMDb	ID 0409646
	Іоселіані Отар Давидович у Вікісховищі

Отар Давидович Іоселіані, (груз. ოთარ იოსელიანი; 2 лютого 1934(19340202), Тбілісі — 17 грудня 2023^[9]) — грузинсько-французький кінорежисер, сценарист, актор. З 1982 року мешкав і працюв у Франції, куди емігрував у зв'язку з проблемами з радянською цензурою.

Біографія

Отар Іоселіані народився 2 лютого 1934 року в Тбілісі, Грузія.

Вчився на механіко-математичному факультеті Московського державного університету. У 1961 році закінчив режисерський факультет ВГІКу (майстерня О. Довженко, М. Чіаурелі).

У 1961 році Іоселіані поставив короткометражну стрічку «Квітень», а в 1964 році зняв документальний фільм «Чавун», показавши у ньому один день роботи металургійного заводу. Вже для цих фільмів був характерний оригінальний режисерський стиль, який яскраво виявився в його першій повнометражній картині «Листопад» (1966 рік), яка була відзначена в Каннах і отримала нагороду ФІПРЕССІ та Жоржа Садуля за найкращий дебют. У 1971 році на екрани вийшов фільм «Жив співучий дрізд», а в 1976 році режисер поставив «Пастораль», який отримав приз ФІПРЕССІ на Берлінському фестивалі.

З початку 1980-х років Отар Іоселіані працював у Франції, там він зняв декілька документальних і короткометражних картин: у 1984 році фільм «Фаворити Місяця», нагороджений на Венеціанському кінофестивалі Спеціальним призом журі. Цією ж премією були відзначені ще два фільми Іоселіані— «І стало світло» (1989 рік) і «Розбійники. Глава 7» (1996 рік). У 1999 році на екрани вийшов новий фільм Отара Іоселіані, у якому він зіграв одну з головних ролей, — «Прощавай, рідний дім». Лауреат Царськосельської художньої премії (2001 рік).