Берлінський міжнародний кінофестиваль
Берлінський міжнародний кінофестиваль (Берлінале) — міжнародний кінофестиваль категорії А, який вважається одним із найпрестижніших фестивалів Європи та світу[1] у сфері кіно. Проходить щорічно в лютому в Берліні, починаючи з 1951 року. Близько 400 фільмів презентуються в різноманітних секціях. Враховуючи понад 230 000 проданих квитків і близько 430 000 глядачів (серед них і фахівці у даній сфері), Берлінале вважається найвідвідуванішим фестивалем світу.[2]. Нагороди — Золотий та Срібний ведмідь (ведмідь — символ Берліна). Журі приділяє особливу увагу тому, щоб на фестивалі були представлені фільми з усього світу. У фестивалі беруть участь щонайменше 20 000 спеціалістів з 120 країн. Про час проведення фестивалю повідомляє 4200 журналістів у 100 країнах світу. Одночасно з Берлінале функціонує Європейський кіноринок[3], який є одним з найважливіших місць зустрічі знавців у сфері кіноіндустрії. Фестиваль зарекомендував себе як основний ринок виробників, дистриб'юторів, купців і агентів. Берлінале засновано в 1951 році. З 2001 року директором фестивалю є Дітер Косслік. З 2002 року за проведення Міжнародного кінофестивалю у Берліні відповідальна Організація культурних заходів у Берліні. Кінофестиваль також заручився підтримкою Федерального уряду у справах культури та засобів масової інформації. На цю мить Міжнародний кінофестиваль у Берліні став одним із найвідоміших культурних та мультимедійних центрів. Прем'єрні покази відбуваються в Палаці Берлінале (площа Марлен Дітріх, 1). ІсторіяЗ 1951 року Берлінале проводився влітку, з 1978 року — у лютому, в Берліні. Фестиваль бере свої джерела від Оскара Мартея — фільму воєнної адміністрації США у Берліні. Американська військова адміністрація підтримувала і контролювала берлінську кіноіндустрію, надаючи їй кредити та фінансуючи в перші роки роботи кінофестивалю. 6 червня 1951 під девізом «Вітрина вільного світу» відкрився перший Міжнародний кінофестиваль у Берліні, презентувавши фільм Альфреда Хічкока «Ребека» в Палаці Титанія. На місце першого директора фестивалю був обраний Альфред Бауер, кінознавець, радник у питаннях кіно при британській військовій адміністрації у повоєнний період. Як реакція на Берлінський кінофестиваль, у східній частині міста відбувся фестиваль народно-демократичних фільмів, на якому презентувалися фільми переважно з країн колишнього Східного блоку. Це сталося в 1951 році, через тиждень після закінчення Берлінале. З дня проведення першого кінофестивалю у Берліні «Золотий ведмідь», за проєктом скульптора Рене Сентеніса, став його основною нагородою. Перші кілька років переможці обирались за допомогою голосування глядачів. Міжнародна федерація асоціацій кінопродюсерів прирівняла Берлінале до рівня Канського фестивалю та фестивалів у Венеції та Локарно, а також зробила певні зміни: Берлінале відносять до фестивалів групи А, а для суддівства залучається міжнародне журі, яке вручає переможцям нагороди — «Золотого ведмедя» та «Срібного ведмедя». Ранній Берлінале став місцем зустрічі численної, передусім гламурної, публіки. На фестивалі засвітились такі зірки кіно як Гері Купер, Софі Лорен, Жан Маре, Річард Відмарк, Жан Габен, Мішель Морган, Генрі Фонда, Еррол Флінн, Джульєтта Мазіна, Девід Нивен, Кері Грант, Жан-Поль Бельмондо і Рита Хейворт. Своє спрямування фестиваль змінив наприкінці 1960-х у зв'язку з соціальними та політичними змінами. 1970 року на Берлінале розгорілась запекла суперечка у зв'язку з презентацією фільму Майкла Верховена про події в'єтнамської війни. Це призвела до відставки журі і скасування конкурсної програми. На Берлінале 1971 року до конкурсної програми залучено нові та прогресивні фільми Міжнародного форуму молодого кіно. В ході змін, запроваджених внаслідок Східної політики Віллі Брандта, які супроводжувались культурним відкриттям Східного блоку, в програму увійшли також кінострічки, зняті у Радянському Союзі та НДР, а саме «Сто днів після дитинства» Сергія Соловйова 1974 року та «Якоб-брехун» 1975 року. У 1976 році директора фестивалю Альфреда Бауер заміняє публіцист Вульф Доннер. Доннер впроваджує кардинальні зміни і здійснює модернізацію фестивалю, зокрема переносить період проведення з літа на зиму. Однією з причин змін стає впровадження Ярмарку кіно (сьогодні Європейський кіноринок), який збігся в часі з іншими зимовими фестивалями кіно. Доннер започаткував нові секції, такі як Німецька серія кіно та Фестиваль дитячого кіно, а Виставка-показ була замінена Панорамою в її сучасному вигляді. З часів Доннера фестиваль Берлінале став місцем роботи, а не просто сценою для знаменитостей та молодих акторів. У 1979 місце Доннера зайняв Моріц де Гадельн, який очолював кінофестиваль до 2001 року. З 2000 року фестиваль проводиться в Театрі на Потсдамській площі, який налічує 1800 місць в головному залі. Театр було перейменовано в Палац Берлінале. Окрім прем'єр фільмів, тут презентуються також кінокартини, які відкривають фестиваль та проводяться церемонії нагородження переможців. З 1 травня 2001 фестиваль очолює Дітер Косслік. За період роботи Коссліка запроваджено секцію Перспектива німецького кіно. 2003 року створено нову секцію для роботи з молодими спеціалістами — Кампус талантів Берлінале, а в 2007 році — Берлінале короткий метр. 62-й Берлінський міжнародний кінофестиваль відбувся у період з 9 до 19 лютого 2012 року і розпочався з презентації фільму-драми Бенуа Жако «Прощавай, моя королево!». 63-й Берлінський міжнародний кінофестиваль проводився з 7 по 17 лютого 2013 року. 64-й Берлінський міжнародний кінофестиваль відбувся у період з 6 по 16 лютого 2014 року. 65-й Берлінський міжнародний кінофестиваль проходив з 5 по 15 лютого 2015 року. 66-й Берлінський міжнародний кінофестиваль відбувся з 11 по 21 лютого 2016. 67-й Берлінський міжнародний кінофестиваль проходить з 9 по 19 лютого 2017 року. 68-й Берлінський міжнародний кінофестиваль проходив з 15 по 25 лютого 2018 року. 69-й Берлінський міжнародний кінофестиваль проходив з 7 по 17 лютого 2019 року. СекціїМіжнародний конкурсМіжнародний конкурс відіграє центральну роль на кінофестивалі. Основною нагородою конкурсної програми є Золотий та Срібний ведмідь. В змаганні беруть участь фільми (відповідно за принципами Міжнародної федерації асоціацій кінопродюсерів), випущені у прокат лише у країні, в якій були зняті за останні 12 місяців до початку фестивалю. Щороку близько 20 фільмів беруть участь у конкурсній програмі. Дирекція фестивалю відповідальна за підбір фільмів та склад журі. Переможці відбираються міжнародним журі на чолі з президентом, він також оголошує закриття фестивалю. Місцем проведення конкурсу є Палац Берлінале на Потсдамській площі, а також кінотеатр Сінема Ікс, Кіно Інтернаціональ і Будинок кінофестивалів у Берліні. 2009 року місцем проведення фестивалю став Фрідріхштадтпалац. На Берлінале 2009 журі очолила актриса Тільда Свінтон. 2010 році це місце зайняв режисер Вернер Герцог, після чого у 2011 — Ізабелла Росселліні, а у 2012 — Майк Лі. ФорумМіжнародний Форум молодого кіно проходить з 1971 року, центральною темою Форуму є політичне кіно. Форум проводиться з ініціативи Геро Гандерта, який заснував спілку Друзів німецького кіно у 1963 році. Співзасновниками стали також Еріка Грегор, Ульріх Грегор Гайнер Росс і Манфред Зальцберг. Пост голови Форуму у період з 1971 по 1979 обіймав Ульріх Грегор. Він став також головою 20 фестивалів. Форум надає молодим режисерам, таким як Рауль Руїс, Дерека Джармена і Пітер Гріневей, першу можливість заявити про себе на міжнародному рівні. В програму секції входять фільми незвичного формату, зокрема «Тайга» Ульріке Оттінгера (тривалість — 8 годин 21 хвилина) або «Сатантанго» Белі Тарра (7 годин 16 хвилин). Ще одним напрямком Форуму є фільми, зняті за межами Європи. В 1970/80их роках центральне місце зайняло незалежне американське кіно, фільми з Латинської Америки та авангардне кіно. 1980/90і роки присвячувались незалежному кіно Азії. Директор Форуму з 2001 року — берлінський кіножурналіст Крістоф Тергехте. «Міжнародний форум як і раніше залишається найважливішим доповненням програми Берлінського кінофестивалю. Для кінематографістів Форум став основою програми за останні роки» (Петер Янсен). Місце проведення Форуму — кінопалац Дельфі, Арсенал (нині Потсдамська площа), Сінестар, Сінема Ікс і Кубікс. РетроспективаІсторична Ретроспектива проводиться з 1951 року. 1977 року була реорганізована в Фонд німецької кінематики (зараз Музей кіно у Берлін — німецька Кінематика). У рамках Ретроспективи щорічно влаштовуються дні вшанування. Директор Ретроспективи — Райнер Ротер. Місце проведення — Сінема Ікс і Кіноарсенал.
ПанорамаПанорама є офіційною частиною програми Берлінале, проводиться з 1986 року. В перші дні проведення Берлінале Спец-показ було замінено на Панораму. Спочатку пост директора Панорами обіймав Манфред Зальцберг, у 1992 році його місце зайняв Віланд Шек. Напрямок діяльності Панорами — артгаус кіно та авторські фільми, які стали європейськими і всесвітніми прем'єрами. Щороку основна програма налічує 18 художніх фільмів. Основні підрозділи Панорами — документальні фільми, Панорама Спешл та Панорама Короткометражних фільмів. Панорама присвячується як суспільним, так і політичним темам, зокрема питанням сексуальних меншин. Місце проведення Панорами — Сінема Ікс, Інтернаціональ і Сінестар. ПоколінняЗ 1978 року Берлінале відкриває спеціальну секцію для дітей та підлітків і презентує актуальні художні та короткометражні фільми, які набувають популярності на світовому ринку. Розділ було доповнено у 2004 році програмою «14плюс» — конкурс фільмів серед молоді. «Дитячий кінофестиваль» на Берлінале 2007 року перейменовано на Покоління. Відповідно конкурсна програма тепер називається «Покоління К» та «14 плюс». У конкурсі Покоління «К плюс» одинадцять членів журі вручають нагороди — Скляних ведмедів — за художні та короткометражні фільми. В склад міжнародного журі входять спеціалісти у сфері кіно. Кошти на призи виділяє Німецький фонд захисту дітей. Найвищу нагороду — скляного ведмедя — за найкращий художній фільм у змаганні Покоління «14плюс» вручає журі, в склад якого входить семеро молодих людей. Девіз «ні — низькопробним фільмам», засвідчує той факт, що для конкурсної програми відбираються лише високоякісні фільми, які відображають реалії повсякденного життя молоді та дітей [9]. Тематика конкурсних робіт цікава для всіх вікових груп. У рамках Крос Секшин проводиться показ фільмів з різних секцій, які входять в конкурсну програму Покоління і доступні для всіх вікових категорій. З 2008 року Покоління очолили Маріан Редпат і Флоріан Вегхорн. Під час 61-го Берлінале секція Покоління проводилась в Цопаласт, у зв'язку з ремонтними роботами в Будинку світової культури. З 2008 року кінотеатр Вавилон (Берлін Мітте) є основним місцем проведення Покоління «14плюс». Інші покази проводяться в театрах Колізей (Пренцлауер-Берґ), в кінотеатрі на Фрідріхсхайн, Сінема Ікс на Потсдамській площі. Спеціальний приз БерліналеСпеціальний приз Берлінале, запроваджений у 2004 році, став ще однією секцією офіційної програми, в яку ввійшли фільми як і відомих режисерів, так і класичні фільми в сучасній обробці, а також фільми, які стосуються суспільно важливих тем. Місце проведення — Фрідріхштадтпалац. Перспектива німецького кіноСекція Перспектива німецького кіно, вперше запроваджена Дітером Коссліком, присвячена сучасній продукції кіноіндустрії, яка доповнює ряд німецького кінематографа. На конкурсі нагороду отримали близько десятка художніх, документальних та експериментальних фільмів, відібраних з 250 конкурсних заявок. Директор секції — Лінда Софкер. Берлінале короткий метрУ 2006 році створено нову секцію короткометражних фільмів — Берлінале короткий метр. З 1955 року за найкращі короткометражні фільми вручають відповідні нагороди — Золотого і Срібного ведмедя, за які щороку змагається близько 30 фільмів. З 2003 року переможців відбирає спеціально скликане міжнародне журі. З 2007 року секцію очолює Майк Мія Хоне. Короткометражні фільми також презентуються у секціях Покоління, Перспектива німецького кіно та Форум розширений. Інші заходи
Європейський кіноринокПоряд з Американським кіноринком (проводиться в листопаді) та Каннським кіноринком (проводиться в травні), Європейський кіноринок є одним з трьох основних центрів кіноіндустрії для виробників, дистриб'юторів, покупців та агентів. Європейський кіноринок є наступником кіноярмарку. Проводився з 1980 по 1987 в Будапешті, згодом в атріумі Дебісхаус на Потсдамські площі. Організатор заходу — Айна Белліс, з 1988 року — Бекі Пробст. Набувши популярності, з 2006 році Кіноринок проводять у Мартін-Гропіус-Бау і готелі Маріотт на Потсдамській площі. У рамках Кіноринку з 2012 року відбувся показ 1138 фільмів (у тому числі 600 світових прем'єр). Для проведення заходу було виділено приміщення Сінема Ікс та Сінестар. На подію прибуло 8000 учасників зі 100 різних країн. Премії
З 1951 року Золотий ведмідь став найвищою відзнакою кінофестивалю. Обов'язковою умовою участі у конкурсі є знімання фільму не раніше ніж за 12 місяців до дня проведення фестивалю. Також фільм не повинен входити в прокат за межами країни чи брати участь в інших кінофестивалях. Фільми відбирають з усієї конкурсної програми. Лише у 1970 році нагороду не отримав жоден фільм. Володарями Золотого ведмедя в різний час ставали Інгмар Бергман (1958), Клод Шаброль (1959), Мікеланджело Антоніоні (1961), Жан-Люк Годар (1965), Роман Поланські (1966), П'єр Паоло Пазоліні (1972), Сатьяджит Рей (1973), Вернер Шрьотер (1980), Карлос Саура (1981), Райнер Вернер Фассбіндер (1982), Чжан Імоу (1988), Теренс Малік (1999), Хаяо Міядзакі (2002) та Фатіх Акін (2004). З 1951 року Срібного ведмедя присуджують у різних номінаціях, в тому числі Гран-прі журі, який був запроваджений в 1965 році і є другим призом у конкурсі. У 1951 нагороду отримали три фільми категорій мюзикл, драма та комедія. З 1952—1955 другу нагороду отримували художні фільми. З 1956 року Срібного ведмідя вручають у різних категоріях. На цей час Срібного Ведмедя вручають за такими категоріями:
а також за видатний вклад у мистецтво[12]:
Названо на честь засновника Берлініле Премія Альфреда Бауера, її вручають з 1987 року за фільми, які відкривають нові перспективи кіномистецтва. У конкурсі короткометражних фільмів міжнародне журі вручає Золотого і Срібного ведмедя, а також нагороди, почесні грамоти, дипломи ДААД («Німецька служба академічних обмінів») за художні інновації короткометражних фільмів. Нагорода ДААД забезпечує тримісячну стипендію в Берліні для талановитих людей з метою підтримки проєкту. Вперше премія була вручена в 2006 році. Щороку Європейська кіноакадемія надає призи за найкращий короткометражний фільм, знятий режисером європейського походження. Кришталевий ведмідьЦя нагорода вручається з 1998 року за найкращий художній і короткометражний фільм із секції Покоління. Головний приз Фонду німецьких дітей (7500 євро) присуджує міжнародне журі, в склад якого входять кінознавці. Інші нагороди — Спеціальний приз у розмірі 2500 євро і Заохочувальна премія. Фонд німецьких дітей виділяє кошти для конкурсу з 1999 року. Bester Erstlingsfilm: нагороду у розмірі 50000 євро вручають з 2006 року. Журі розглядає найкращі дебютні фільм з секцій Міжнародний конкурс, Панорама, Форум або Покоління. Призовий фонд розділяють між собою режисер і продюсер. Камера Берлінале вручається особам чи організаціям, які здійснили значний внесок у кінофестиваль Берлінале, проте безпосередньо не беруть участі у конкурсній програмі. Пам'ятного Золотого ведмедя вручають за досягнення із розділу Вшанування. Незалежне журі надає також такі нагороди:
Започатковану у 1986 Кінопремію миру вручають як почесну згадку за фільми, які поєднують в собі естетичне та гуманістичне, демократичне та соціальне.
Berlin Today Award вручають з 2004 року за проєкти короткометражних фільмів про Берлін, які номінували із секції Кампус талантів Берлінале. Фільми вийшли в прокат завдяки посередництву Медіа Берлін-Бранденбург.
Нагороду, створену за ініціативою «Europa Cinema», Label Europa Cinemas вручають за європейські фільми із секції Панорама. Премію присуджують з 2005 року. Інші нагороди Берлінале
Кінотрейлер фестивалюЗ 2002 року відкрився 50-секундний трейлер, який ознайомлює глядачів із всіма секціями кінофестивалю, окрім Ретроспективи. Комп'ютерна анімація була створена на основі співпраці режисера Улі M Шойпеля та кінокомпанії «Дас Верк». [13] [14] Україна на Берлінале
Час проведення Берлінале
Кампус талантів БерліналеКампус талантів Берлінале (англ. Berlinale Talent Campus) — партнер Берлінського міжнародного кінофестивалю (починаючи з 2003), школа кіновиробників з усього світу, яка працює під час кінофестивалю і представляє усі кінематографічні фахи. Складається з серії майстер-класів, лекцій і групових обговорень і дискусій з добре відомими професіоналами з проблем кінематографії. Серед українських учасників Кампусу талантів: кінорежисери Ігор Стрембіцький, Віра Яковенко, Тарас Томенко, Володимир Книр, Богдана Смирнова, кіносценаристи Наталя Кононенко, Олег Лошкарьов, кінооператор Михайло Любарський, Дмитро Сухолиткий-Собчук та інші. Галерея
Див. такожПримітки
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Berlinale
|
Portal di Ensiklopedia Dunia