Історія Бучача (хронологія) Вигляд на місто з відрогів гори Федір
«Фігура» Божої Матері (1751)
Міщани з Бучача (близько 1878)
Вояки УГА в Бучачі (1919)
Спортовий гурток «Буревій» (1930-ті)
Історичні світлини Бучача
Хронологія історії Бучача за відомими джерелами.
Написати детальнішу хронологію є досить проблематично через відсутність значної кількості письмових першоджерел та книг, написаних після їх опрацювання (як княжої доби, так і часів окупації, часів ЗУНР ) через їх вивезення за кордон (Польща , Росія), знищення під час пожеж у місті (наприклад, 1498 , 1655 , 1667 , 1811 , 1865 , 1914 років), російськими та московсько-більшовицькими окупантами.
XI ст. — даньослов'янське поселення1260 — перша писемна згадка про Гаврила[ 1] 1332 — шлюб Ганки (Анни) Бучацької за Петром Гастовтом [ 2] 28 липня 1373 [ 3] 1379 [ 4] фундуш (заснування) для римо-католицької парохії у Бучачі1392 — грамота Міхала Адванця на село Кійданів бл. 1393 [ 5] Магдебурзького права королем Ягайлом
XIV ст. — з цього часу походять відомості про вірменів у місті[ 6] 1401 — збільшення дотації римо-католицької парохії Міхалом і Теодориком Бучацькими 1427 — місто переведене на польське право 1434 — входження до складу Теребовлянського повіту Руського воєводства 1448 , серпень — в таборі біля міста король Казимир Ягелончик надав привілей братам Дмитру та Яцькові з Дідушичів на нову осаду Сатова над річкою Крехів[ 7] 1498 — руйнування міста молдавським господарем Штефаном III і турками1508 — до міста тимчасово перенесено гродський (міський) суд з Теребовлі через її значне руйнування татарами1515 — повторне надання Магдебурзького права1520 (прибл.) — Ян Творовський гербу Пилява — новий власник міста1547 — смерть Яна Творовського-Бучацького1558 — запроваджено щовівторкові торгисередина XVI ст. — дідич-кальвініст Миколай Бучацький-Творовський передав фарний костел своїм одновірцям
1578 — згадка про перебування у складі Галицької землі Руського воєводства[ 8] 1580 — завершення будівництва кам'яного замку-фортецікінець XVI ст. — місто переходить до Станіслава Ґольського як віно дружини
бл. 1610 — зведення кам'яної церкви Св. Миколая
1612 — перебудова василіянського монастиря та церкви Св. Трійці 1612 — смерть дідича С. Ґольського, місто відійшло його брату Яну 1613 — смерть дідича Я. Ґольського, місто відійшло його вдові Зофії 1614 , початок — швидке здобуття замку через підкуп залоги людьми Івана Юрія Радзивілла , який виробив собі право інтромісії на Бучач, при допомозі Станіслава Влодека 1616 — Станіслав Лянцкоронський , подільський воєвода, каштелян галицький; був дідичем сіл Швайківці , Шманьківчики та інших, купив Бучач і Підгайці з прилеглостями.[ 9] близько 1618 — після тривалих судових процесів та феодальних воєн місто перейшло у власність до польного коронного писаря Стефана Потоцького
1622 — почався конфлікт між пробощами Бучача та дідичами з іншими сторонами конфлікту через відбирання останніми «ґрунтів», несплату коштів на утримання вікарія .[ 10] 1648 — місто здобули війська Богдана Хмельницького 1648 — замок не був здобутий українськими повстанцями1648 –1649 — шляхтянка Марґарита Злочовська переховувала в Бучачі худобу й близько 170 коней, яких їй не повернули міщани1650 — позов М. Злочовської на бучацьких міщан[ 11] 1652 — Ян Потоцький віддав у довічне користування домініканцям монастир та церкву Св. Трійці1655 — татарський набіг: фортеця вистояла, місто спаленеперед[ 12] 1664 — дідич Ян Потоцький заснував у місті греко-католицьку парафію.[ 13]
1667 — татарський набіг: замок вистояв, місто зруйноване1672 — таборування Мехмеда IV біля міста17 /18 жовтня 1672 — підписання Бучацького миру 1672 — замок на деякий час став резиденцією султана Мехмеда IV1672 — [джерело? 1673 — перебування в місті частин польських військ перед битвою під Хотином 1675 — напад турецького війська під проводом Ібраґіма Шишмана: замок вистояв, місто зруйноване1675 /1676 — смерть дідича Яна Потоцького1676 — напад турків (керівник — Ібраґім Шайтан): замок і місто зруйновані1676 — часткова відбудова замку1683 (1687 [ 14] Яна III Собеського 1684 — посли Галицької землі запропонували сеймові задовольнити прохання щодо звільнення від сплати податків маєтності Бучач і Золотий Потік принаймні на 6 років, оскільки вони зазнали руйнувань від ворога та кілька разів через них переходило коронне військо.[ 15] 1709 — збудовано дерев'яну церкву (мала вигляд «шопи», три бані)1712 — заснування монастиря василіянів 1713 — збудовано дерев'яну церкву (мала вигляд «шопи», одну баню)1714 — передача костела Чесного Хреста в користування василіянам1714 — початок діяльності Бучацької василіянської теологічної школи1715 — ксьондз Александер Млодкевіч заснував при костелі «Братство шкапліра Матері Божої»1717 , 9 квітня — львівський латинський архієпископ Ян Скарбек після наради з капітулою видав звернення, яке було виголошене з амвонів катедри, щодо прав власности на костел св. Хреста1727 — смерть власника міста Стефана Александера Потоцького 1727 —1733 — вдова С. А. Потоцького Йоанна з Сенявських — власниця міста1733 — Микола Василь Потоцький — новий власник міста1750 — встановлення скульптури св. Яна Непомука біля Язловецької брами1751 — встановлення статуї Матері Божої (біля теперішнього дитсадка «Сонечко»)1751 — зведення міської ратуші 1751 , 12 травня — урочисто закладено наріжний камінь будівлі монастиря василіян1753 — [джерело? 1754 — початок діяльності василіянської гімназії (за привілеєм короля Сигізмунда Августа)бл. 1755 або 1764 — зведення церкви Покрови Божої Матері
1755 , 1 лютого — М. В. Потоцький презентував пароха церкви Св. Михайла в Язловці о. Івана Зджанського[ 16] 1757 –1758 — зведено 2-поверхове приміщення гімназії при монастиреві1761 — початок розбирання фарного костелу 1763 , 14 серпня — освячення костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії 1770 — завершення будівництва церкви Чесного Хреста1771 — завершення будівництва монастиря1772 — входження у склад Монархії Габсбургів (частини Священної Римської імперії)1779 — за заповітом М. В. Потоцького, дідичем міста стає Ян Потоцький (син львівського каштеляна Юзефа Потоцького )[ 17] 1782 , 13 квітня — смерть М. В. Потоцького поблизу Почаєва[ 17] XVIII ст. — у місті вірмени-ткачі виготовляли шовкові золототканні пояси[ 6] 1804 — у складі Австрійської імперії 1855 , 2 травня — о 3-й годині по обіді була потужна злива, стрімка вода потоку з Нагірянки зруйнувала млини, місток між старим та новим містом (збереглися залишки, які видно з вул. Підгаєцької трошки вище церкви святого Миколая), будинки, крамниці.1856 — почала діяти чоловіча Бучацька учительська семінарія [ 18] 1867 — у складі Австро-Угорщини .1875 — розроблено проект створення трьох повітових судів з центрами в Бучачі, Золотому Потоці та Монастириськах[ 19] 1884 , 1 листопада — прибув перший потяг 1899 , 10 січня — урочисте відкриття Бучацької державної гімназії за участи намісника Леона Пінінського 1904 — засновано філію українського товариства «Сокіл» (керіник — С. Сіяк)[ 20] 1904 — відкрили жіночу вчительську семінарію (пізніше отримала право публічності)[ 21] 1904 —1905 — збудовано: 3-поверховий будинок 7-класової жіночої школи (тепер приміщення Бучацької ЗОШ № 1) та 7-класову хлоп'ячу школу з 4-класовою школою для дівчат (так звана Школа «на Бараках» , не збереглась, знищена після бомбардування червоними військами у 1944 р. через те, що в ній розташовувався госпіталь; зараз на її місці галявина, збереглись підпірні стіни площі, розташована між насипом залізниці та будівлею сучасного районного військового комісаріату).[ 22] 1905 , 3 вересня — розпочалася промислова виставка за присутності намісника та маршалка крайового сейму[ 23] 1905 , 8 вересня — на цей день перенесли віче Товариств промислової допомоги, заплановане на 7 вересня[ 24] 1905 , 31 жовтня — на цей призначили вибори посла до Райхсрату від V курії в окрузі Станиславів — Бучач — Тлумач — Рогатин — Підгайці замість вибулого посла Яна Валевського [ 25] 1909 , 8 серпня — на основі повноважень, наданих міністром внутрішніх справ, радник двору та керівник староства у Станиславові Юліуш Прокопчиць як делегат намісника Міхала Бобжинського отримав доручення щодо інспектування староств східної частини Королівства Галичини і Володимирії, зокрема, й Бучацького[ 26] 1913 — діяла друкарня Мюллера[ 27] 1915 — Софія Ілевич заснувала приватну музичну школу.1916 , лютий — залізничну станцію та місто бомбардували під час нічних нальотів московські-російські нападники, одного разу використавши при цьому заряди із задушливими газами.1918 , 2 листопада [ 28] Української держави (з 13 листопада — ЗУНР )[ 29] 1918 , перша декада листопада — Боцюрків Іларіон обраний повітовим комісаром Бучаччини на засіданні Повітової ради[ 29] 1919 , 25 травня — Державний секретаріат змушено покинув Станіславів та переїхав до Бучача[ 30] 1919 , 27 травня — до міста вперше перебралась НКГА [ 31] 1919 , 2 червня — державна нарада ЗУНР у приміщенні Бучацького монастиря1919 , 4 липня — місто захопили польські війська[ 32] 1921 — відновила діяльність повітова філія українського товариства «Сільський господар»
1922 — відновив діяльність «кружок У. П. Т.»[ 33]
1923 — утворено Українське Міщанське Братство (УМБ) 1924 — завершено спорудження будівлі Українського Міщанського Братства1920 –1930 -і — існування клубу копаного м'яча[ 34] «Буревій» 1 січня 1925 — розпочав торгову діяльність магазин Бучацького Повітового Союзу Кооператив (ПСК) , який розташовувався у приміщенні банку «Праця» на 1-му поверсі, канцелярія — на 2-му.[ 35] 1929 — освятили новий будинок, де була, крім господарських приміщень, дирекція ПСК[ 36] 1935 , 8 вересня — призначено вибори до Сейму[ 37] 1937 — створена молодіжна ланка ОУН[ 38] 1939 , 27 вересня — арешт д-ра Гриніва Михайла на святого Чесного Хреста, перший арешт відомого діяча у місті1940 , 13 вересня — з Бучача вивезли 46 родин (128 осіб)1941, 22 червня — вранці аеродром поблизу Бучача атакували пікірувальні бомбардувальники Ju-88 підрозділу Люфтваффе KG 51 «Едельвейс»[ 39]
1944 , 25 березня — нацисти покинули місто[ 40] 1944 , 6 квітня [ 41] [ 40] 1947 — проживало 3288 осіб[ 42] 1948 , 1 вересня — почала діяти музична школа в приміщенні ратуші 1950 — організовано школу механізації сільського господарства (тепер ПТУ № 26 )1951 –1980 — діяла обласна школа майстрів сільського господарства1953 -1956 — діяла школа медичних сестер1955 -1958 — на західній околиці міста побудовано цукровий завод , біля нього — селище цукровиків і середню школу1958 — почалися регулярні рейси автобусів до Львова, Тернополя і Чорткова, а також міське сполучення1960 — відкрито дитячу художню школу 1963 — відкрито дитячу музичну школу 1965 , січень — відкрито дитячу спортивну школу 1965 , 30 квітня — приєднане до міста село Нагірянка 1965 — початок реконструкції міського стадіону (тодішня назва «Колгоспник», пізніше «Колос»)1966 — у місті спорудили консервний завод1969 — запрацював лісозавод1969 –1970 — спиртозавод реконструйований на спирто-дріжджовий комбінат1969 — проходили матчі фінального етапу всесоюзних змагань серед сільських футбольних колективів за Кубок «Золотий колос»; переміг колектив радгоспу «Дружба» (тоді с. Дружба, тепер Трибухівці )1971 — почав працювати комбікормовий завод1989 , 9 травня — урочисто відкрили новий стадіон «Колос» 1990 , травень — місто відвідала Міна Рознер 24 серпня 1991 — після відновлення незалежності — у складі Українипочаток жовтня 2014 — в рамках міжнародного проекту «Література і місто» в Бучачі перебувала делегація науковців-дослідників: професор Віденського університету Алоїз Волдан, професор (спеціалізується на архітектурі) Бо Ларсон (Швеція), магістр Стефан Кубін (Австрія), яких супроводжував Микола Бевз.[ 43]
2001 — зруйновано будівлю єврейської талмудичної школи (наприкінці рад. періоду — цех закладів гром. харчування)[ 44] 2002 , 28—29 березня — відбувся Собор Бучацької єпархії УГКЦ під назвою «Ісус Христос — відродження українського народу».2003 — завдяки монастирю оо. Василіян відновила роботу ГЕС (називають Топольківською ).2014 , 10 жовтня — місто відвідав другий Президент України Леонід Кучма.[ 45] 2014 , 15—16 листопада — відбувся Молодіжний форум Бучача за участі гостей, зокрема, зі Львова, Бережан, Чорткова.[ 46] 2015 — замінено пішохідний місток (раніше — гімназійний міст[ 47] 2015 , літо — переклалено покриття тротуарів непарної сторони вул. Галицької, реконструйовано обидві зупинки громадського автотранспорту в центрі[ 48] 2015 , 26 липня — святкування Дня міста (гості — Іван Попович , Павло Дворський , Ростислав Кушина, Віталіна[ 49] [ 50] [ 51] 2015 , 20 вересня — заклали перший камінь під будівництво нового храму на честь Святих і праведних Богоотців Іоакима та Анни (УПЦКП).[ 52] 2015 , 20 листопада — місто відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні Роман Ващук , внук Миколи Хархаліса 2015 , 23 листопада — масове ДТП вчинив у центрі міста водій автобусу полтавської реєстрації.[ 53] [ 54] 2015 , кінець 2015 року — не діють очисні споруди.[ 55] кінець 2015 — діють 8 вебкамер[ 56]
2016, 25 лютого — сталось ДТП біля монастиря оо. Василіян за участи учнів ПТУ (на скутері) та місцевого підприємця
2016, кінець лютого — появились контейнери для пластику
2016, 3—5 червня — вперше відбулись «Дні Пінзеля в Бучачі» [ 57]
2016 , 22 червня — страйк бучацьких газовиків через невиплату зарплати2016 , 26 червня — відкрито погруддя Аґнона 2016 , 31 липня — День міста.[ 51] 2017, травень — місто відвідали учасники «Всеукраїнської прощі родин Героїв Небесної Сотні»[ 58]
↑ в польських джерелах Ґабріеля
↑ Станкевич М. Бучач та околиці. Маленькі образки… — С. 12.↑ Підставка Р., Рибчинський О. Язловець — 640. Історія, архітектура, туризм // Збараж, 2013. — 128 с.↑ Андрусяк Ник . Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина . Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ , Український архів, 1972 . — Т. XXVII. — С. 27.↑ за даними ЕСУ — наприкінці XIV століття , М. Кобельський. Бучач // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України , НТШ , Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К . : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 674. — ISBN 966-02-2682-9 .
↑ а б Уніят В. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 106. — ISBN 978-966-528-318-8 .↑ Kronika domowa Dzieduszyckich [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine .] . — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — S. 37. (пол.) ↑ Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996)… — С. 41.↑ Boniecki A .Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich . — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — t. 13. — S. 336. (пол.) ↑ Barącz S . Pamiątki buczackie… — S. 89.↑ С. Шипилявий . Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина … — С. 36.↑ Odnaleziona utracona. O ikonie uskrzydlonego św. Jana Chrzciciela z Buczacza. [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine .] — S. 3. (пол.) ↑ Smoliński Aleksander. Buczacz — perła podolskiego baroku [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine .] // Wiadomości Historyczne. — Warszawa, lipiec-sierpień 2011. — S. 56. (пол.) ↑ Barącz S . Pamiątki buczackie… — S. 13. ↑ Zaucha Tomasz. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — tom 18. — 386 s. — 509 il. — S. 186. — ISBN 978-83-89273-79-6 . (пол.) ↑ Н. Андрусяк Бучач і Бучаччина … — С. 43.↑ а б Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996)… — С. 40.↑ Бучач // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович . — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя , 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3 . — Т. 1. — С. 200.
↑ Projekt podziału terytorialnego Królestwa Galicyi i Lodomerii i Wielkiego Księstwa Krakowskiego na okręgi sądów powiatowych [недоступне посилання з травня 2019 ] (пол.) ↑ Трофим'як Б, Ханас М. «Сокіл» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 306. — ISBN 978-966-528-279-2 .↑ Spis nauczycieli… [Архівовано 23 жовтня 2015 у Wayback Machine .] — Lwów — Warszawa, 1924. — S. 390. (пол.) ↑ Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина … — С. 453—454.↑ Kronika. Otearcie przemysłowej wystawy w Buczaczu // Kurjer Stanislawowski. — 1905. — № 1041 (5 września). — S. 2. (пол.) ↑ Na prowincji. Wiec Towarzystw [Архівовано 8 листопада 2017 у Wayback Machine .] // Kurjer Lwowski. — 1905. — № 248 (8 września). — S. 4. (пол.) ↑ Na prowincji. Ze Stanisławowa [Архівовано 8 листопада 2017 у Wayback Machine .] // Kurjer Lwowski. — 1905. — № 248 (8 września). — S. 4. (пол.) ↑ Inspekcja starostw // Kurjer Stanisławowski. — 1909. — № 1248 (8 sierpnia). — S. 1. (пол.) ↑ 1913 . Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016 .↑ Дем'янова І., Мельничук Б. «Листопадовий зрив» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 365. — ISBN 966-528-199-2 .↑ а б Шипилявий C . Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина . Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ , Український архів, 1972 . — Т. XXVII. — С. 74.↑ Ольга Бодна. Іван Макух // ЗУНР 1918—1923. Уряди. Постаті[Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine .] . — С. 180.↑ Мизак Н. За тебе, свята Україно! [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine .] — С. 11.↑ Smoliński Aleksander (Toruń). Buczacz — perła podolskiego baroku (2) // Głos buczaczan. — Wrocław : drukarnia osiedlowa, 2015. — № 1 (72). — 92 s. — S. 67. (пол.) ↑ Бучацький вістник // Діло. — 1922. — Ч. 8 (9839) (9 вересня). — С. 6.↑ Копаний м'яч — тодішня галицька назва футболу.
↑ Шипилявий Степан . Національно-економічне відродження Бучаччини… — С. 292.↑ Н. Мизак. За тебе, свята Україно! — С. 18
↑ Woźnicki M. wybory do Sejmu i Senatu w świetle ordynacji wyborczych z 1935 r. // Studia Iuridica Lublinensia. — 2014. — № 22. — S. 400. (пол.) ↑ Мизак Н. За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга четверта. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine .] — Чернівці : Букрек, 2004. — 400 с; іл. — С. 89. — ISBN 966-8500-41-5 .↑ Архівована копія . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017 .{{cite web }}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання )↑ а б Rozen Milek. Przetrwać holokaust i żyć dalej (2) // Głos buczaczan. — Wrocław : drukarnia osiedlowa, 2015. — № 1 (72). — 92 s. — S. 78. (пол.) ↑ Великий четвер католиків
↑ Козак М., Бубній П. Бучач… — С. 15.↑ Чорній, О. Бучач в європейському проекті / Оксана Чорній // Нова доба. — 2014. — № 41 (10 жовт.). — С. 2.↑ Omer Bartov. Interethnic relations in the Holocaust Lessons and Legacies VIII: From Generation to Generation за Doris L. Bergen[Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine .] — P. 105.↑ Бучацькі новини . Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 12 жовтня 2014 .↑ Молодіжний форум Бучача / Бучацькі новини [недоступне посилання з жовтня 2019 ] ↑ Іван Бобик. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина … С. 452.↑ крім «будок»
↑ Кізляк
↑ Віталіна Кізляк — племінниця Івана Поповича, чи дочка місцевого бізнесмена? (ФОТО) . Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 27 липня 2015 .↑ а б Мельничук В. У неділю — день міста // Нова доба. — 2016. — № 31 (29 лип.). — С. 2.↑ У м. Бучач постане новий храм . Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 1 листопада 2015 .↑ Аварія 23 листопада в Бучачі . Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015 .[Архівовано 2015-11-25 у Wayback Machine .] ↑ ДТП у Бучачі: Автобус врізався у п'ять авто та наїхав на двох людей . Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015 .↑ Степан Барна: «Найкраща реклама — конкретні результати» // Голос України. — К., 224 (6228). — 27 лист. — 2015. — С. 8.
↑ Нова доба, № 50 (8672). — С. 1.
↑ Дні Пінзеля в Бучачі . Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 5 червня 2016 .[Архівовано 2016-06-25 у Wayback Machine .] ↑ Шот М . На прощу до Зарваниці // Урядовий кур'єр. — 2017. — № 97 (5966) (30 трав.). — С. 16. — (Вісті звідусіль).
Бучач і Бучаччина . Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ , Український архів, 1972 . — Т. XXVII. — 944 с. — іл.Козак М., Логуш Д., Уніят В. Бучач // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф» , 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 582–588. — ISBN 978-966-457-228-3 .Станкевич М. Бучач та околиці. Маленькі образки. — Львів : СКІМ, 2010. — 256 с., іл. — ISBN 966-95709-0-4 .Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996). — Львів : Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0 .Barącz S. Pamiątki buczackie [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine .] . — Lwów : Drukarnia «Gazety Narodowej», 1882. — 168 s. (пол.)
Історія міст Тернопільщини
